ГУМОР І САТИРА

Перець 1975 №08 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1975 / № 08 / Сторінка № 7

Перець 1975 №08 Сторінка 7. І Здорові будьте, земляки Й рідня ота, що люба! Вам пише з фронту ці рядки Сержант Іван Рахуба. Ваш лист мої товариші, Як пісню, прочитали І по-солдатськи, від душі, Мене і вас вітали. Хороший лист фронтовику... І хто це догадався? Авторитет мій у полку Від нього враз піднявся. А для гвардійця, земляки, Це дуже важна штука. Хай кожен візьме це втямки Від діда до онука. І про частину я свою Вам розкажу по суті: Завзяті хлопці! А в бою Неначе з криці куті. І кожен з нас спеціаліст, І кожен шану має. Чи він обозник, Чи танкіст, Чи чоботи латає. У нашім взводі є боєць То майстер на всі руки. Скрізь молодець, а як стрілець Загадка й для науки. Летять, приміром, літаки На лінію на нашу, Зенітки луплять, шум такий... А він собі їсть кашу. Аж ось один іде в піке Він дістає рушницю, А око в Дробота зірке На цю фашистську птицю. Літак не вийде вже з піке, На землю паде нашу, А він говорить: Іч, яке... Сіда й кінчає кашу. Кричать фашисти: «Вас іст дас?» У чім секрет не знають, Сергій ВОСКРЕКАСЕНКО (Глави з поеми «Сержант Іван Рахуба») І вже коли летять до нас, То полк наш обминають. ...А я в розвідниках служу Вже мало не два роки, І щиро, друзі, вам скажу Набрався я мороки. Це служба знаєте ж яка, Все страшно точно й строго. Дістати треба «язика», А головне живого. Цього-то я й не вмів якраз, Піду, було, на влови, Піймаю, вдарю в тім’я раз, А він уже й готовий. Біда була то, земляки, Ходив, як вовк, я злющий, Що бог смертельні кулаки Такі мені втелющив. «Воно, як мовить Гужевій, Товариш мій з Таращі, Завжди фашисти неживі Для нас, Іване, кращі». Насправді це не завше так Й живого треба мати. І ось почав я на кулак Намотувати вати. І цей компрес як прикладу, Фашисти нині слабі, Зів'яне, шельма, на виду, Очуня тільки в штабі. Понастягав їх, так сказать, До нашого окопу Ну, так, щоб вам не набрехать, То мало вже не копу. Отак, сказать, і живемо В годину цю бурхливу. На їх земельці їх б’ємо, У хвіст б’ємо і в гриву. З Берліна ще раз напишу, Як ворог вріже дуба. Всього найкращого. Спішу. Сержант Іван Рахуба. II Привіт, Марино, всім привіт І зокрема палаші. Вже від фашистів цілий світ Урятували наші. Повідний одлунав салют Давно його ми ждали, А те, що вийде їм капут, Ми ще з початку знали. Ти ж тільки, любко, уяви, Яка це переміна, Від Сталінграда і Москви Прийти аж до Берліна. Скінчилася страшна війна. Вже гуркоту не чути. Настала раптом тишина, Й не можу я заснути. І ось поклали спати нас В одному замку нині. Скрізь глухо, тихо, мертвий час, Аж дрож іде по спині. Десь раптом муха задзижчить, Зашкрябає десь миша. Не можу слать, і друг не спить, Бо заважає тиша. Було це, правда, в перші дні. Тепер почав звикати. І мушу визнать: в тишині Таки смачніше слати. III Салют, Маринко, всім салют! В мені усе співає, Бо те, про що пишу я тут, Раз на віку буває. В Москву приїхав я, авжеж, З берлінського барлога. І взяв активну участь теж В параді Перемоги. Москва гримить, співа, гуде. Така гостинна, люба... По Красній площі браво йде З Героями Рахуба. Пишу тобі про ті діла, Що дорогі для мене; Про ту колону, що тягла Фашистівські знамена. Це з ними бути у Москві Хвалився Гітлер здуру. Ми протягли їх по Москві І скидали на хуру. Всі барабани в мить одну, Як грім, зарокотали. Останні цвяхи ми в труну Фашизму забивали. Цього, допоки я живу, То, мабуть, не забуду. Докладно взнаєш про Москву, Як у село прибуду. Бо пофортунило мені І другові одному --- Нам дозволяють на три дні Заскочити додому. Ми з ним і пісню склали тут, Щоб з друзями співати: «Через Берлін найближча путь Солдатові до хати». САТИРА В БОЮ Залоскотали. Мал В ЛИТВИНЕНКА Журнал «Перець» Мм не давали спуску Заклятому врагу: Пусть вспомннт, как под Курском Он соїнут бьіл в дугу! Мал. Ж. ЄФИМОВСЬКОГО Текст М. РОМАНОВА «Боевой карандаш» Мн ад нсчмсці ачмсшм Зсм.и ііодн. неба сіні. Не пабачнці. псам -фашистам. Як цнітуць пал небам чмстьни Наші ніньї і лнсьі. Мал А. ВОЛКОВА Текст Янки КУПАЛИ Білоруська листівка 10 Наші традиційні подорожі по... здебільшого починаються з чого? А з того, що ми обійдемо всеньнии населений пуннт, пильненько до всього придивимось, до всього прислухаємось, недоліки занотуємо і на сторінках «Перця» опублікуємо. І неодмінно у кого слід з усією серйозністю запитаємо: А чого це у вас, дорогі товариші, не в належному порядку оте? А чому це у вас для людей і досі нема отого й того? Подорож по Корюківці ми розпочали…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"