ГУМОР І САТИРА

Перець 1975 №19 Сторінка 11

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1975 / № 19 / Сторінка № 11

Перець 1975 №19 Сторінка 11 - Гуморески. Надходила обідня пора, і вусатий рудий продавець Бодьо енергійно викишкував із магазину залізних виробів «музеїв» так він називав відвідувачів, які годинами товклись біля прилавка, встрявали в розмови, але нічого не купували. Ідіть, ідіть собі, бо борщ захолоне, а теща закипить, говорив він, ідучи до дверей з широко розставленими руками, ніби заганяв до ставу качок. Хоча б щітку взяли чи білил... Ремонтів, певно, не робили з Франца-Йосифа? Федоре Івановичу, по хвилі гукнув він у підсобну комірчину, ходіть сюди. Мені тут жінка канапок накраяла. І пляшка «світлого» є... За якийсь час у підсобці затих металевий грім і на порозі з сокирою в руках з’явився спітнілий повнотілий завмаг, відомий широкому загалові під йменням вуйко Федір. Ось, сказав він, знайшов. Вісімдесят сім штук. Три роки я вірив, що вони десь є. Знали б лісники, які щодня по них заходять, вже б давно голови нам відтяли. Дивно, що й на ревізіях ці сокири ніхто не знаходив... І вуйко Федір замислився над дивами, яких не здатні розгадати навіть ревізори. му чоловікові фотографувати їдальню? Обдерта, довкола сміття, а всередині!.. Самі ж пам’ятаєте, як ми чохохбілі замовляли... Ну, фотографував, то й фотографував, озвався завмаг, може, у міський «прожектор» чи ще там кудись. Таких ланців, як директор їдальні, треба вчити. За останні чотири роки він для ремонту чи просто так не купив у нас навіть шлямбура... А я так мислю, що не для «прожектора» фотографував отой чоловік. Чому ж він робив це крадькома? Щось тут є. Чи часом не якийсь... Федір Іванович не дав йому договорити. Дивлюсь я на тебе, Богдане, а ти не такий і рудий. То, кажеш, фотографував і до того ж ніби таємно? А який він з себе? Мо’, мав тонкі вусики, у шкірянці, з метеликом на шиї? Та я не запримітив, бо він одразу щез. Але бачу, що й ви того... тобто я до того, що колись теж читав про одного з вусиками і метеликом. Потім виявилось, що вусики приклеєні. Бодьо замовк, але не просто перестав говорити, а остовпів, круглими очима дивлячись кудись у вікно. бухту шпагату і йшов, пильно вдивляючись у білу хмаринку, що пливла з-за їдальні. Але ось біля дерева він абсолютно непомітно скосив очі, і зиркнув на кущі, а потім рішуче посунув до них. У точно розраховану хвилину директор їдальні, його бухгалтерка Зоня з одного боку, а з іншого вуйко Федір та Бодьо зійшлись біля невідомого, який, побачивши четвірку, намагався щось сховати у кишеню і безтурботно засвистати. Що ви тут робите? страшним голосом запитав директор, від чого бухгалтерка присіла на траву. Я? Я нічого, так собі... Голос незнайомця свідчив, що його схопили на гарячому. А нам здається, що ви тут щось робите! гримів далі директор. Що у вас у кишені? У мене нічого. Я, знаєте, тут випадково, дихаю повітрям... Рудий вусатий Бодьо клацнув бляхарськими ножицями, але не сказав нічого. Однак цього звуку було досить, щоб фотограф зіщулився і поліз до кишені. ДИВНЕ ПОРУЧ ГУМОРЕСКА Як казав один професор, зрештою втомлено махнув він рукою, дивне поруч. Так що там у тебе, Богдане? Пляшка «світлого»? Наливай. Завмаг і продавець вивільнили від залізяк шмат прилавка, розлили по склянках пиво і взялись до канапок. Між іншим, ковтнувши «світлого», сказав вусатий рудий Бодьо, ви посилаєтесь на якогось професора. Звісно, різні там вчені та кандидати знають багато цікавого, інакше ними й не були б. Але я вам теж доповім про одне диво. Вчора, як ви носили зразки гвіздків…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"