ГУМОР І САТИРА

Перець 1975 №19 Сторінка 7

(Гуморески, Байки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1975 / № 19 / Сторінка № 7

Перець 1975 №19 Сторінка 7 - Гуморески, Байки. регес иа. КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО ПЕРЦЯ ПРОПОНУЄ НОВІ МОДЕЛІ АВТОМОБІЛІВ: Мал В ГЛИВЕНКА регес иа Для хабарників... Для наклепників... Для любителів валу... Для дармоїдів... Для егоїстів... Для анонімників... ітінш Пишіть Несіть ру- Для підлабузників... Для перестрахувальників... документальні повісті У ДВА РЯДКИ ГУМОРЕСКА АЛІМЕНТНИК ПРО ЛЮБОВ БЛАГОРОДНЕ ОБУРЕННЯ УБОЛІВАЛЬНИК НА ВЕСІЛЛІ Вільям ЛІГОСТОВ. Микола СЛЬОЗКО м Миколаїв Іван ТРУБКА На роботі й дома спати... А копи ж відпочивати?! встигли й на столі у там куций ви людинозна-того й описуйте, чуб, яка усмішка разом навколо столів та й розби- Так напився, що гукнув Гаврило Замість «гірко!» «молодих на милої». кажуть. вирвуть. Потім Потім окремою книж- Зустрівши Зайця, Вовк спитав: А де ти хутро це дістав? Я на шапках в людей таке ж частенько бачу... Почухавши потилицю, зітхає: Любов це те, що боком вилізає... І досі ще не перевелися серед журналістів і навіть серед письменників диваки, котрі місяцями, а то й роками терпляче вивчають певний промисловий чи сільськогосподарський об’єкт, якусь економічну чи соціально-етичну проблему, діяльність тих чи тих видатних людей. І все це для того, щоб після копітких досліджень, важких роздумів написати... аж нарис чи статтю, щонайбільше серію нарисів чи статей. Ні!.. Якщо вже вас повело на документалістику, боже збав, не розмінюйтеся на статті та нариси, Пишіть документальні повісті. Що для цього треба мати? Натхнення? Покликання? Талант?.. Ні. Насамперед треба мати довготривале відрядження, мінімум на місяць. Чим грандіозніший, чим популярніший об'єкт вашої творчої уваги, тим охочіше туди дадуть відрядження. Отже, взяли в касі відповідної установи гроші. Куди ж ви, куди?! Не спішіть в аеропорт. Нікуди не подінеться ваш об’єкт, нікуди не втечуть ваші герої. Тепер вам слід придбати кожух і биті валянки (якщо надумались податися на північ), капелюх і сандалі (якщо ризикнули вирушити на південь), гумові чоботи й дощовик (якщо проклали маршрут на Полісся). Можна закупити все разом. Знадобиться! Та куди ж ви, куди?! Не спішіть. Заспокойтеся. Куплені речі складіть акуратно вдома. Ідіть спокійно в публічну бібліотеку. Замовте літературу (довідники, газети тих далеких країв, згодиться й центральна преса). Читайте. І творчо переосмислюйте прочитане, тобто переписуйте його своїми словами. Можна й чужими. Дуже швидко переконаєтеся: в принципі можна було б нікуди й не рипатися. Але ж в кишені у вас командировочне посвідчення, вдома че кають кожух і биті валянки, капелюх і сандалі, гумові чоботи й дощовик.... Хоч-не-хоч, а доведеться їхати. Доведеться-таки звершити творчий подвиг. З богом, Парасю! На місці за кілька днів перевірите прізвища й ініціали своїх героїв, ваші попередники неодмінно щось та переплутали, освіжите цифри, помилуєтеся тамтешніми ландшафтами. Одне слово, провітритеся, це корисно для здоров’я. Боже збав, не влазьте в жодні пекучі питання, проблеми, хитромудрі сплетіння динамічних економічних процесів і складних людських доль. Хай над усім тим сушать собі голови вищезгадані допитливі диваки, а також господарники, плановики, економісти, соціологи. Хай збираються круглих редакційних і відомчих вають лоби об гострі кути. Не забувайте ні на хвилину: вець! А тому кого зустрінете, Які у нього очі, якого кольору (привітна, лагідна чи просто щира). Не соромтеся й ліричних відступів спогадів про своє босоноге дитинство, про першу подорож з дідом на базар, про що завгодної Бо чим вигідно відрізняється поширений різновид документальної повісті від нормальної газетної кореспонденції? Чим? Обсягом, обсягом! Власне, розтягнена до безбожної космічної безконечності кореспонденція і є документальною повістю. Точніше ваша повість. Бо, повторюю, не перевелись документалісти-ди-ваки. їхні книжки зачитують до дірок. Але ж ви людина скромна і ділова. Загравати з читачами вам ніколи. Отож за кілька днів напруженої роботи на місці матимете другу частину повісті. Шліть її авіапоштою в редакцію газети хай друкують уривки. А тим часом засядьте в готелі на два-три дні й напишіть першу частину, як виник геніальний задум, як діставали кожух і биті валянки, капелюх і сандалі, гумові чоботи й дощовик, як добиралися до місця подій (розмови із стюардесою в авіалайнері, потім з екіпажем вертольоту, потім з шофером попутної машини). Все. Вивчили життя. Відобразили й оспівали. Хай прикрашають печаткою ваше командировочне посвідчення число потім самі поставите. Паняй-те додому, до хати. Повернулися благополучно. Цілий тиждень ще лишився. Якраз встигнете оспівати зворотний шлях (третя частина) і передрукувати рукопис начисто. Не забудьте мотнутися в аеропорт і заластися використаним квитком з потрібним вам числом прибуття. Бачите, як усе гарно виходить?! Не вгору глянути, а місяця як і не було. І вас грубенький рукопис, а не якийсь нарис. Решта справа техніки, як копис у журнал з руками серія «Романи і повісті». кою у видавництві. Масовим тиражем. Рецензій можете не читати. Критики одностайно хвалитимуть вас за дивовижну оперативність, за творчий подвиг. Тим часом у голові у вас визрів новий дерзно-венний задум. І техніка, будьте певні, не підведе всі ваші масові тиражі без затримки, оперативно підуть в макулатуру, паперова промисловість справно переварить її на свіженький чистеньким папір під вашу нову документальну повість. Отже, кладіть зароблені гроші в ощадкасу і знову оформляйте творче відрядження. Тепер вам буде набагато легше. Маєте досвід. А головне маєте ж кожух і биті валянки, капелюх і сандалі, гумові чоботи й дощовик. Бережіть їх! Може статися, вони прикрасять колись ваш персональний літературний меморіал. Може статися, вони будуть єдиними речовими доказами ваших тісних зв'язків із епохою. ітііішішіііиііішіііііііііііііііііііпіішіітішіиіііішіініііііііііііііінііиіііііііііііпшшіїїіііштішіїїііі.... іііниіімтішшіїїіііііііпппііііііниііііііпінішпініїїинтіїїтіїїііпііи...................пшшишшіїтітптіит.......................тішииіЯ Вовк уманіст БАЙКА Чи не загриз когось ти, небораче, На мене склавши всю вину? Оце сюрприз. Ну й ну! От кажуть; Заєць їсть саму травичку, А він уже й до м'яса має звичку! Ні, в нас не місце звірам злим, Не потерплю я хижої паскуди, Бо я гуманний. Тож тебе я з’їм Нехай живуть спокійно люди? Там, де річна Інопоть впадає в річну Случ, розташувалося старовинне місто Старокос-тянтинів. Про те, що воно старовинне, говорять і назви…

Гуморески Байки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"