ГУМОР І САТИРА

Перець 1975 №02 Сторінка 7

(Гуморески, Злізайте приїхали)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1975 / № 02 / Сторінка № 7

Перець 1975 №02 Сторінка 7 - Гуморески, Злізайте приїхали. Мал. О АЛЬОШИЧЕВА ГУМОРЕСКА рота навіть ро-йти у зоопарк... подовгу біля Він задумав завести велику бібліотеку. Сергійко, син Петра Сергійовича та Ніни Іванівни, урочисто пообіцяв, що не торкнеться манної каші, якщо Петро Сергійович не поведе його в зоопарк. Ніна Іванівна ж сказала Петрові Сергійовичу, що нема чого ходити на поводі у дитини. Та минуло чверть години, й батьки капітулювали. За ці чверть години Сергійко (подумати страшної) не підніс до синки. Довелося Вони стояли кожної клітки. Диви-но, тату, тигрі казав Сергійко. Хижак, авторитетно зауважував Петро Сергійович. Диви, леві Хижак. Заєць! Хижак! Тату, хіба зайчик теж хижак? Ще й який! Запитай у морк ви, відповів Петро Сергійович. Біля кліток з папугами стояв лемент. Тут лунала англійська, німецька, французька мови. Очевидно, папуги були поліглотами. Однак відвідувачі успішно їх перекрикували. Петро Сергійович теж крикнув. Папуга відповів. це ДО У Ти чув, що він мені сказав? запитав Петро Сергійович сина. Ні, чесно відповів Сергій. Ну, слава богу. Але йому все одно не минеться. Ходімо директора. Огляд директора не входив вартість квитка, однак їх пропустили мовчки. Все може буть! Може, верблюд повівся нешанобливо. Я мушу поскаржитись на вашого підлеглого, сказав Петро Сергійович. Я маю на увазі папугу на ймення «Мавр». Разом із сином я стояв біля клітки й тихо-мирно дивився на нього. Потім я щось сказав. Не пам’ятаю, що саме. Але це не має значення. Важливо, що він мені відповів. А що він вам відповів? запитав директор. Я не можу при дитині повторити. Це неподобство! Все-таки я хотів би знати, що він вам відповів? Гаразд, я повторю... Сергійко, вийди на хвилинку. Зачекай мене за дверима... У мене просте язик не повертається. І головне, не соромиться дитини! Що ж він сказав? ще раз запитав директор. Сказав: «Від йолопа чую!» Олександр КУЛИЧ. м. Одеса. Ну й нахаба цей Матюшин, подумав Василь Павлович Любченко і зручніше вмостився у службовому кріслі далекорейсового автобуса. І Калинчук теж негідник. Ти ба, скільки народу в автобус напхали! І це ж усе без квитків От рвачії Ні, треба б їм добре всипати, Василь Павлович потряс кулаком у кишені. Щоб аж-ажі Дивитися сором.. і він одвернувся, щоб не бачити цього неподобства. Розпочинай, тим часом кивнув Матюшин другому водієві Петру Калинчуку і зупинив машину. Так, лагідно проспівав Калинчук. Громадяни пасажири, прошу сплатити вартість проїзду. Тільки швиденько. Раз-два... Бабусю! Ага, ви, ота, що з гускою... Як куди ставити кошик? Ну, на голову поставте. Та не сусідові, а собі. Як в Індії, бачили? Ось так... Всі хочуть їхати. А тепер передавайте гроші. Як, уже передавали? Ще в Христинівці? А хто бачив? Не божіться, а платіть. Швиденько, а то висаджу... А…

Гуморески Злізайте приїхали

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"