Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1975 №02 Сторінка 2

Журнал Перець 1975 №02 Сторінка 2. В ГОДИНУ ПІК Ніл. В ГОНЧАРОВА Це випробуваний спосіб не запізнитись на роботу. Лист міністрові зв’язку УРСР тов. СІНЧЕНКУ Г. 3. Вельмишановний Георгію Захаровичу! Вчора я одержав дуже сердитого листа з села Чудля Володимирецького району Ровенської області. «Чому це ти, дорогий Перче, пишуть чуд-лівці, перестав перчити тих бюрократів, тих недбальців, тих чинуш з холодними душами, котрі не дбають про нормальну роботу радіомережі, котрі забувають, а може, й не знають, що ми, колгоспники, вже не уявляємо собі свого життя без тієї невеличкої машинерії в хаті, що зветься радіоточкою, яка повсякденно приносить нам різні новини, втішає наші серця музикою, піснею, художнім словом, яка збагачує наше духовне життя. Колись ми казали: без бога ні до порога, а тепер ми, не згадуючи вже бога, кажемо, що без радіо ні до порога. В цьому переконалися на власному гіркому досвіді. Однієї літньої днини необережний механізатор виводив комбайн у поле, наїхав на стовп радіомережі, повалив його, і радіо в нашому селі замовкло. Відтоді ми відчули себе так, наче живемо на далекому глухому хуторі. Одне слово, сумно нам стало без радіо. Зверталися ми і до райвиконкому, і до начальника Володимирецького районного вузла зв'язку, як горохом об стінку. Потім почали нам казати, що в них немає стовпів. Ми самі заготовили стовпи, а радіолінію ремонтувати не хочуть, а радіо мовчить. Про це неподобство ми написали тобі, а ти відфутболив нашу скаргу в райвиконком, а там теж мовчать так, як і наші радіоточки. Тепер ми по-всякому думаємо-гадаємо. Гадаємо, що, може, ти, дорогий Перче, уклав договір з недбальцями про ненапад, про мирне співіснування? А часом починаємо думати, що у твоїй перечниці перцю вже не стало». Як бачите, вельмишановний Георгію Захаровичу, за ваше жито мене бито. Винуваті байдужі зв'язківці, а на горіхи перепало мені. Проте, я не став би вас турбувати, коли б це був поодинокий випадок. Випадки бувають. Від того ніхто не застрахований. Кажуть, буває, що й корова літає. Але біда в тому, що листів, у яких люди криком кричать про мовчазне радіо, надходить дуже багато. Надходять вони з Вінницької області. Надходять вони з Одеської області. Надходять вони з Тернопільської області. Надходять вони з Чернігівської області. Надходять вони з Волинської області. Надходять вони з Кіровоградської області. Надходять вони майже з усіх областей республіки нашої. І майже в…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"