Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1975 №15 Сторінка 7

(Усмішки)
Перець 1975 №15 Сторінка 7 - Усмішки. Ох, любов, любов!.. УСМІШКА Що лиш, друзі, не спітка У житті людину!.. Полюбив я в п'ятдесят Молоду дівчину. Ось і вечір. Я спішу За село до гаю І до серця запашні Квіти пригортаю. Там, де тихо в берегах Пробігає річка. Під смерічкою, дивлюсь, Жде мене Марічка. Я до неї. Квіти дав І відкрив їй душу. А вона: «Якщо мене Любите ви дуже, То спочатку доженіть!» Й тут же від смерічки, Наче вихор, понеслась Із гори до річки. Ледве, ледве перевів Дух я над рікою, А вона вже на горбок Стриб переді мною. Вихекав я й на горбок... А моя Марічка Засміялась, та з гори Знов біжить до річки. Ще до річки я доліз, Вирячивши ОЧІ, Ну, а далі що було Згадувать не хочу... З того часу на дівчат Чесно признаюся, Я не те що, аби щось... Навіть не дивлюся. Антон МАЙДАНЮК. с Яблунів Йогівського району Івано Франківськ; ї області. Мал В ЗЕЛІНСЬКОГО Якби ви, колего, тільки знали, скільки мені, бідоласі, довелося перенести за моє коротке життя... Сидимо ми з Карпом Михайловичам біля самого синього моря і гово римо про те, про се Заздрю Піфагорові, щиро зізнається Карно Михайлович Дуже заздрю. Повезло людині Надзвичан но повезло 3 штаньми Розбудіть се-р-.д ночі нершого-ліпшого школяра навіть і не дуже обтяженого знаннями. і він вам скаже: «Піфагорові штани рівні, як не поверни!» А у мене, погляньте, що з тими штаньми виходить... Я поглянув Виходило начебто не дуже доладно: одна холоша ширша іа другу. Не набагато ширша, на якісь два три сантиметри. А тепер зиркніть на мого напарника на Володю. Я зиркнув на Володю. У нього одна холоша довша за другу Не набагато. Теж не більше, ніж на два три сантиметри. А тепер, запропонував Кар по Михайлович, зверніть увагу на інших моїх колег працівників «Аз чоррчби». Поцікавтеся не тільки штаньми, але й халатами, які вони носять Я поцікавився. І одверто скажу я такого халата нізащо носити не став би Ну, звичайно, я розумію, це не парадний костюм, в якому ходять у театр Це робочий одяг. Але ж і в робочому одязі людина зостається людиною, і їй не байдуже, що ки ШИТО- шені перекривлені, гудзики не сходяться з петельками. а рукави пришиті так, що хочеш не хочеш, а в роботі рукам волі не даси Сотні комплектів такого робочого одягу одержали ми. рибалки, і всі вони пошиті за одним принципом. косо, криво, аби живо. Де саме пошиті? У Старому Криму, нашої ж таки Кримської області. На побутово- ЩО ЗДОХЛО У ЛІСІ? (ВИПАДОК У РАЮ) викликав до Завідуючий райськими кадрами себе душу П. Д. Ігнатенка: Скажи-но мені, душе-чоловіче, лучався в грудні минулого року? Душа праведника знітилася: Ось хрест святий, що за межі гою. Небесний кадровик примружив очі: Ось чесні праведники з того світу пишуть, що ти був у Товстоліському лісництві Новошепе лицького лісгоспзагу. Та що ви. ваша святість! Ви ж знаєте, що я чверть століття тому покинув ті краї назавше. А ліс у 65 кварталі хто розчищав? Тут чорним по білому написано. Ось і документ 36 крб. 27 коп. на село Вільшанку тобі відіслано. І підпис, що ти отримав. Душа праведника глянула на підпис: От бісів син! Це його каракулі... Чиї5 Та мого сина Сергія... Небесний кадровик задумався: У святому письмі сказано: «Вір, але перевір» Пошлемо у те лісництво гінця. Нехай з'я сує. Видать, там у лісі щось здохло, коли син через двадцять п’ять років батька покійного згадав ... Не спливло багато часу, як гінець стояв перед своїм шефом. Знацця так, доповідав. Товстоліське лісництво на території Новошепелицького лісгосп загу. Лісництвом керує ще молодий, малодосвід-чений лісничий В І. Гриценко. У лісгоспзазі директорує уже добре досвідчений М. О. Ляхов Так отой син душі нашої Сергій Петрович Іг-натенко лісником у цьому лісництві Значить, син душі нашої «занарядив» на разові лісові роботи свою стареньку маму, пенсіонерку, Ігнатен-ко В. С., свою сестру Ігнатенко В П., її півторарічну донечку Ігнатенко Оксану, жінчину сестру Мельниченко Н. Д, її чоловіка Мельниченка М П., їхню дочку-школярку Мельниченко…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"