ГУМОР І САТИРА

Перець 1975 №20 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1975 / № 20 / Сторінка № 5

Перець 1975 №20 Сторінка 5. Володимир БАНДУРАК Як Лесь жениха виручав... Того сльотавого дня Лесь Мартович прийшов до адвокатської канцелярії свого принципала раненько. Треба було підготуватися до завтрашнього виступу в суді. У передпокої раптом загомоніли. Та ж кажу вам, що пана меце-наса нема, почув Лесь буркотливий голос кривого Михайла, старого слуги пана принципала. А нам не до пана... Ми до нашого хлопського заступника, просилися за дверима. Лесь мимоволі усміхнувся. Він гукнув Михайлові, щоб впустив ранніх гостей. До канцелярії ввійшло двоє селян у промоклих сіряках. Лесь зразу впізнав присадкуватого господаря. Це був Семен Поворозник із Підвер-бець. Другого дужого соромливого парубійка теж начебто десь бачив. Чи не в тих же Підвербцях на передвиборному вічі? А вас, Семене, що в таку негоду до міста пригнало? здивувався Лесь. Біда заставила, пане Мартович, почухав пужалном потилицю Семен. Я вас слухаю, господарю... Та тут, як той казав, і бесіда коротка. Задумали ото і в нас у читальні свято Шевченка справити. Але в старостві нам усю нашу програму так спаскудили, що ми лиш за голови схопились. Збунтувалось тоді наше парубоцтво. «Хай, кажуть, пан староста своїй коханці в горшки заглядає, а до нас йому засьі» Та й стали на своєму. А от, бачите, зна- (З оповідань про йшовся в селі якийсь хрунь, що доніс, шельма, старості. Ну, а він вліпив нам по два тижні арешту. Мені бо я голова читальні, а моєму небожу за «Гайдамаків» і «Заповіт», які він говорив людям зі сцени... Гм, ваша справа справді кепська, замислився Лесь. Мені то ще байка, розважливо говорив Семен. Кримінал то криміналі Там теж не собаки сидять. А от з Василем, він кивнув головою на парубка, чиста напасть та й годії Бачите, женитися хоче хлопець. Через тиждень весілля. А тепер усе піде прахом! Як почув майбутній тесть, що Василя за грати посадять, то зразу зноровився, як та коняка під горб. «Ні мій дід, ні дєдьо *, ні я по криміналах не валялись, то й я не хочу, каже, аби моїх онуків у селі кримінальниками обзивали...» Тож і стали ми тепер, як серед води... Лесь зиркнув на горопашного жениха, що сидів, мов на голках, і жаль йому стало хлопця, проте, як допомогти Василеві, далебі, не знав... Ми вже й грошей на цю оказію трохи зібрали, аби лиш якось з халепи виплутатись, говорив далі Семен. Де ж наше, хлопське, не пропадалої Як якийсь казав; пішла корова, то хай іде й теля... У Лесевій вигадливій голові роїлось безліч різних комбінацій, але жодна з них його не задовольняла. Щоправда, одна з них наче підхожа... Чи не спробувати, га?.. Гм... А як невдача? Тоді, Лесю, мерщій пакуй манатки, бо з тутешнім старостою жарти короткі. Ов-ваІ Лесь із своїм принципалом шлюбу не брав і не збирається в нього довго крісла витирати... А людям якось допомогти…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"