ГУМОР І САТИРА

Перець 1976 №12 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1976 / № 12 / Сторінка № 7

Перець 1976 №12 Сторінка 7. Мал В ГЛИВЕНКА КОЛЕСА КРУТЯТЬСЯ... Слідчому Іванові Запідозренку, як завжди, не шасі мло. ІЦе вчора, проходячи поблизу, він милувався новим. нещодавно отриманим агрегатом. І ось... Зернонавантажувач стояв похилившись, спотво7 рений невідомими. Колеса зникли. В очах слідчого, які завжди випромінювали впевненість, ледь жевріла надія. Цього разу в голові з’являлись самі лише здогадки, версії га припущення. Уява малювала картину злочину. Ніч... Місяць сором’язливо причаївся за хмарами... Невиразні тіні нечутно пораються біля зернонавантажува-ча... Тулячись до парканів, тіні зникають у темній вулиці... їхні постаті розчиняються в мороці... Весняний дощ змиває сліди... Слідчий зітхнув і закліпав очима, відганяючи химерні думки. «В і омився, подумав Запідозренко, цілий день гасаю по району. Добре, що голова колгоспу виділив для пошуку свій бобик. Чудова усе-таки машина! Безвідмовна. І колеса нові. Стоп! Нові! Такі ж самісінькі, як і на зернонавантажу-вачі були!» блискавкою спалахнула в його мозку здогадка. Іван Запідозренко відійшов од каліки-зернона-вантажувача і повільно рушив до істини в образі машини ГАЗ-69, біля якої стояв шофер, потираючи змоклі від хвилювання долоні, і тремтячими губами заспокоював себе: слідчого боятися з головою колгоспу не їздити, слідчого боятися з голо-ло-ло-ло-вою не... Попереджаємо вас, шановні читачі, що майже вся ця історія вигадана, але те, що в колгоспі ім. Гоголя Машівського району Полтавської області й справді стоїть новий зернонавантажувач КШП без коліс, то це факт. Бо ті колеса крутяться під машиною Мисика Дмитра Сильвестровича, голови цього колгоспу. А скільки вони так крутитимуться, знає лише слідчий Іван Запідозренко, який, на жаль, теж вигада- В. ВОДОП’ЯНОВ. А ми ж попереджали... Наша совість чиста. Ми виконали свій обов’язок: зробили все, що було в наших силах, аби зупинити його, молодого і недосвідченого, не знайомого з рельєфом нашої місцевості. Ми наводили приклади, зверталися до його розуму, будили почуття відповідальності, співали, що сюди «только сі мо летом можно долететь...» Він же нас не послухав і поїхав. Ви бачите, що з цього вийшло. Не знав, бідолаха, що вулиця Тимірязєва у нашому місті Смілі на Черкащині давно вже, повільно, але впевнено, перетворюється на глибочезний яр, якому ми навіть назву встигли придумати: яр імені Ярового. Тобто, імені начальника міськкомун-госпу товариша Ярового В. І., який денно і нощно опікується благоустроєм нашого міста. Ну, що ж, доведеться тепер нам, мабуть, так і залишити цю автомашину ян пам'ятник нашому славному місьнкомунгослові... Розповідь мешканців вулиці Тимірязєва занотувала С. СЕРЕБРЯКОВА. Розділ І. Пильність і ще раз пильність! Зібравши начальників відділів, директор зробив коротку, але сильну заяву: Товариші! Останнім часом спостерігаються випадки просочення інформації за стіни нашої фірми. Це, товариші, насторожує. Я далекий від думки, що серед нас завівся агент. Але дехто з наших працівників, очевидно, самозаспокоївся і втратив почуття пильності. З цим треба негайно кінчати. Пам'ятайте: там стежать за кожним нашим кроком. Отже, попереджаю: ніяких довідок, ніяких даних і взагалі ніяких контактів! Питання будуть? А що, як вони, обережно поцікавився начальник відділу кадрів, завітають до нас із офіційним візитом? Виписувати перепустки чи як? Ні в якому разі! Ми мусимо зробити усе для того, щоб закрити їм усякий доступ до наших матеріалів. Але ж існують відповідні положення... Нічого! директор енергійно рубонув рукою повітря. Я думаю, нас зрозуміють, якщо ми в інтересах справи підемо на деякі, так би мовити, порушення етикету. Краще пожертвувати добрими стосунками, аніж видати їм наші секрети! Розділ II. Таємничий дзвінок На столі голови Харківської обласної ради професійних спілок М. М. Полешка задзеленчав телефон. Це з магазину номер двадцять дев'ять. Тут до нас прийшли якісь люди, називають себе вашими позаштатними працівниками і намагаються дезорганізувати роботу нашого магазину. Просимо вжити заходів. Хто це говорить? У трубці почулися короткі гудки. Згодом заступник директора магазину Шутин-ська пояснила, що до неї справді приходили члени робітничої комісії, але вона з ними засле- РЯТІВНА МУШКА У переповнений міжміський автобус залетіла муха і з дзижчанням почала битися об віконне скло. І живе ж отаке створіння на світі, сказав один пасажир, тільки шкода від нього. Е, не кажіть, заперечив інший. І від мушок буває користь. Хіба? іронічно запитав перший. Переконався на власному досвіді. Нашому управлінню до зарізу потрібна була цегла. Із цегельного заводу летять обіцянки за обіцянками, а цеглини жодної. Пішов я до директора. Секретарки не було. Заходжу в кабінет і бачу: схилився чоловік над невеличким дзеркальцем і намагається щось витягти з ока. А по щоках сльози котяться. Що сталося? питаю співчутливо. Письмову роботу писав за Льону тато.. речалася «на принциповій основі» й не допустила до перевірки. Тоді вони почали складати про це акт. Хто ж був автором анонімного дзвінка, і по сьогодні залишається загадкою. Розділ III, який піднімає таємничу завісу…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"