Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1976 №19 Сторінка 3

Журнал Перець 1976 №19 Сторінка 3. АКСЕЛЕРАЦІЯ Мал. В. ШИРЯЄВА Йде до загсу дивна пара Дід Мефодій і Тамара. Дід зігнувся в три дуги, А Тамара: «Ги-ги-гм!» Як зайшли вони до зали. Реєстраторка сказала їм категоричним тоном: Зразу, згідно із законом, Я не можу розписати Треба місяць почекати... Як почула те Тамара, Ледь не гепнулась на діл: Це ж для мене божа кара. Місяць ждать не стачить сил!.. Хоча я ще ждати можу, А погляньте на Мефошу Він же в мене глухуватий. Ще й до того старуватий. Він за місяць, моя люба. Може зовсім врізать дуба! Все ж багатство пропаде Дача, «Волга» і те де!.. Реєстраторка зітхає І таке відповідає: Не хвилюйтеся: ваш дід Проживе іще сто літ. Я це знаю: ще до вас Дід бував тут кілька раз; Трьох жінок він, моя мила, Встиг загнати у могилу. Ви вже будете четверта... Так що, кажучи відверто. Невідомо, моя люба. Хто скоріше вріже дуба! Микола ДМИТРІЄВ. ПЕРОМ ПО ПЕРАХ ПОХОРОН З ГОПАКОМ Серед представників такої невеселої професії, як служителі похоронних бюро, теж є свої дотепники. Згадаймо хоча б шекспі-рівських гробокопачів... Проте для чого заходити в таку сиву давнину? У селищі Рожище на Волині, де поховальними справами опікується районний комбінат побутового обслуговування населення, теж можна надибати на щось цікаве у цьому плані. Нещодавно, приміром, адміністрація цього комбінату вирішила довести до відома жителів району, «що у комбінаті можна замовити пам'ятники, надмогильні огорожі». А щоб це оголошення не здавалося жителям району таким похмурим, адміністрація тут же поспішає додати ще одну інфор- мацію, виділену жирним шрифтом: «у нас є також напрокат фата та шлюбні плаття». Себто, треба, мабуть, розуміти: якщо ваш чоловік передчасно залишив вас безутішною вдовою, то не дуже сумуйте, а разом із пам’ятником та надмогильною плитою замовляйте у нас одночасно й весільне вбрання для нового шлюбу! Редакція Рожищенської районної газети «Світло Жовтня», слід їй віддати належне, по достоїнству оцінила цей дотеп і 18 травня ц. р. надрукувала згадане оголошення. А ми оце вирішили ознайомити з ним і свого читача, аби він теж мав змогу удосталь посміятися над цвинтарним гумором рожищенських побутовиків. Вас. ШУКАЙЛО. Колись... ...і тепер. чому ж він природи рідної не любить? Чому вод-ну стихію, красу села псує? Заскочив у село Кирнасівку того ж таки району. Ставок навпроти цукрового комбінату. П'ятдесят дев'ять гектарів. П’ятдесят дев'ять гектарів очерету, латаття, жабуриння й іншого такого. Усе це йменується промисловим ставком. Промисловий не тому, що комбінат, очолюваний Д. Ф. Хмільов-ським, на отому жабуринні якось промишляти збирається. А тому, що черпає воду зі ставка для промислових потреб. Черпає, а плеса не чистить. І малька туди не запускає. Бо йому на того малька, мовляв, ніхто коштів не відпускає. Сів я, значить, на березі отого пліснявого плеса і задумався. Вдався ніби до економічних аналізів. Часто чув я на суші вираз «культурне господарювання». І думаю, що дехто тим «культурництвом» прикривається, як ширмою. Мовляв, для культурного господарювання ставок не годиться, а не культурно господарювати я не хочу, бо я борюся за культуру. І не господарює ніяк. У селищі Дашів Іллінецького району 69 гектарів рибгоспівського ставу. Рибу виловили, а зарибнити не зарибнили. Бо він не окультурений. У…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"