Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1976 №20 Сторінка 7

(Гуморески, Словничок жартівничок)
Перець 1976 №20 Сторінка 7 - Гуморески, Словничок жартівничок. З Ялисоветою Карпівною ні інфаркту, ні перед!нфаркту не сталося (а думали жі), а стряслося таке, що тепер лікарі називають «стрес». Як воно оте лихо причепилося до тітки Ялисове-ти треба, мабуть, розказати поступово й спочатку... Поїхав, значиться, Ялисоветин чоловік, колгоспний столяр Кузьма Перепілка, у район по машину. Не по швейну чи пральну (такі машини вже були в них), а по «Жигулі»! Поїхав раненько, щоб, звісне діло, скоренько й назад повернутися. Поїхав Кузьма, а Ялисовета зосталася чекати. І чекала... Iа що вже тільки не поробила Ялисовета Кар-півна за ті довгі-предовгі години очікування: і подвір'я підмела, і вареників наварила, і смаженю з кроля приготувала, і перцівку з льоху витягла... А Кузьми нема та й нема!.. Бігала й на дорогу виглядала, і молочаря вже про та й усе, так ні ж, принесло на ту подію Ганну Москаленчиху!.. Ой, людоньки! закричала вона. Та її ж інхварт ударив!.. І пішов лемент... Як почув це страшне слово Кузьма, як підхопить свою Ялисоветку на руки, та в «Жигулі», на заднє сидіння, і запхнув. І хоч без номера, натиснув на газ і прямісінько в рай-центрову лікарню. ...Три дні пролежала в лікарні Ялисовета Кар-півна. Кажуть, і гіпнотизера спеціально для неї привозили з області літаком. Аж дві години підряд навіював той гіпнотизер Ялисоветі, що зелений колір це найприємніший колір у світі і що зелена жаба це найгарніша істота. І навіяв таки!.. Привіз Кузьма свою Ялисоветку з діагнозом: стрес. Не посмів запитати лікаря, що воно таке «стрес». Та й навіщо? І так зрозуміло. «Стрес це таке, що сотрясає» вирішив про КОЛІР ТЕЖ ВАЖЛИВА ШТУКА Кузьму питала, той щойно з райцентру повернувся, не бачив!.. Нема!.. Кузьма як у воду впав!.. Та хоч би сам упав, думала Ялисовета Карпівна, а то ж з машиною, із «Жигулями»... А в думках же вона дуже вже до тих темноко-ричневих «Жигулів» звикла. Еге ж, саме до тем-нокоричневих, як у сусідки Мелашки. Та й ще, по секрету скажемо, запланувала собі тітка Ялисовета мати власні шоферські права, щоб, значиться, абсолютно незалежною від Кузьми бути: чи на базар, чи в кіно, чи в обласний центр, чи на ланку сама собі хвесь-увесь!.. А Кузьми нема та й нема!.. Чекала, чекала його тітка Ялисовета, аж задрімнула. І раптом уже в дворі: ту-ту!.. Вибігла, глянула стоїть!.. Зелена!.. Спочатку в очах позеленіло, а потім почорніло. І як закричить не своїм голосом тітка Ялисовета: Зелена!.. А темнокоричнева де? На базі самі зелені, байдуже махнув рукою Кузьма Демидович, ніби ніколи й не чув про жагучу Ялисоветину мрію. Та хіба ж ми найгірші поміж людей, що вони зелену тобі втелющили! заголосила Ялисовета Карпівна. Це ж такий колір, як у жаби! Кузьма почухав потилицю, пильненько глипнув ГУМОРЕСКА кілька разів на свою рознервовану жіночку і таким вже лагідненьким голосочком…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"