ГУМОР І САТИРА

Перець 1976 №24 Сторінка 7

(Вітаємо ювілярів, Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1976 / № 24 / Сторінка № 7

Перець 1976 №24 Сторінка 7 - Вітаємо ювілярів, Гуморески. Вітаємо ювілярів Стрільницьке «ЧУДО» Академіка АН УРСР, директора інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Миколу Захаровича ШАМОТУ з його першим 60-річчям. Не дуже далеко і не зовсім близько, десь кілометрів за сорок від райцентру Шаргорода розкинулося чудове подільське село Стрільники. І ось саме в цьому чудовому селі голові колгоспу імені Коцюбинського Віктору Володимировичу Попову забажалося... чудес. Факти? Будь ласка. Якось Віктор Володимирович запросив до свого кабінету головного зоотехніка колгоспу Івана Івановича Воршоша та завідуючу фермою великої рогатої худоби Марію Володимирівну Нагорну і повідав їм таке: Щоб не було непорозумінь, умовимось відразу: корова це чотиринога тварина, яка має роги та дійки і повинна давати молоко. Яка б вона, ота корова, не була чорна чи ряба, а молоко завжди повинно бути білим. До того ж, молока того повинно бути багато-багато, значно більше, ніж у нашому ставку води... Оце якось довелось мені бути на фермі, якою керуєте ви, товаришко Нагорна. і що я там побачив? А побачив я там п'ятсот корів, які дають молока не більше, ніж кіт наплакав. Тож і виходить, що користі від тих корів стільки ж, як від козла молока. А чи не краще завести нам корів-рекордисток, від яких молоко лилось би рікою? Віктор Володимирович значуще обвів присутніх поглядом і продовжив: У колгоспі імені 40-річчя Жовтня, що у Ли-ловецькому районі, є, наприклад, одна корова. Так от вона привела за одним махом десяток телят і дає молока, як десяток корів. А в колгоспі «Зоря комунізму» того ж району, така сама корова-ре-кордистка дала життя одразу чотирнадцятьом телятам і по надою молока замінює чотирнадцять корів! Уявляєте? А чим гірші ми? Хіба ми у бога теля з’їли? Хіба не зможемо завести й собі таку ж, а може, ще й кращу рекордистку? Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця, відповів на теє головний зоотехнік колгоспу. Ну-ну, насварився на нього голова. Ти слухай, що тобі старші говорять, і звивинами во-руши. Брехати не ціпом махати, докинула й собі завідуюча фермою. Давайте без дебатів, підсумував голова. Краще приступимо до діла. І приступили. Хоч попервах і зоотехнік чинив опір, і завідуюча фермою протестувала. Та згодом вони примирилися. Звикли. Сподобалося передовиками бути. А голова тим часом доповідав у районі: І ми вже поволеньки в люди виходимо. Корова Принцеса, приміром, дала життя відразу п'ятдесяти сімом телятам. Чули коли-небудь про таке чудо? Це ж нечуваннй рекорд! А молока скільки! Лише за п’ять місяців Принцеса дала дванадцять тисяч шістсот шістнадцять кілограмів! Голова аж світився радістю. Прудко сипав цифрами. Порівнював проценти. Показував перспективу. Переконував, що це чудо для його колгоспу не межа... Та одного разу до колгоспу з’явився ревізор і поцікавився чудо-коровою... ...«За п’ять місяців від 57-мн корів, що привели 57 телят, надоєно 12616 кілограмів молока. Але по зоотехнічному і бухгалтерському обліку тих корів ще й досі рахують ялівками...» (Із акта ревізії). От і все стрільницьке «чудо». А може, й не все? І. ГАЛИ ЦИМ. Вінницька область. Письменника, редактора тернопільської обласної газети «Вільне життя» Миколу Павловича КОСТЕНКА теж з його першим 60-річчям. Дружні шаржі А. АРУТЮНЯНЦА V Як і завжди під кінець року, Лука Лаза-рович повернувся з роботи пізно. Повечерявши, відразу ж умостився в своє улюблене крісло перед телевізором. Передавали «Клуб кіноподорожей», а вже з клубу телеглядачів мали перевести в шинок. У «Шинок «13 стільців». Лука Лазарович дуже любив ту веселу передачу, де розважались самі лише пани. Щоправда, він ніяк не міг докумекати, ким доводиться пан професор пані Моніці колишнім чоловіком чи нинішнім другом сім’ї. Не дуже до вподоби йому було й те, що пан директор надто часто потрапляв у якісь незугарні ситуації. Будучи сам керуючим автотрес-том, Лука Лазарович міг легко довести, що то ситуації надумані, так у житті не буває, бо жодний поважний керівник тресту не дозволить собі нічого подібного. Та попри це, передача йому подобалась. І зараз він перебував у тому райдужному настрої, в якому буває кожна людина в передчутті чогось приємного. Денні клопоти, однак, не давали спокою й тут. На екрані пробігали чудові краєвиди Лаосу, а Лука Лазарович думав про своє: «План автоперевезень трест зриває. Бракує якихось ста тисяч тонно-кілометрів. Наче й небагато. Але за два дні цього ніяк не надолужиш. А то ж скандал... Що премія полетить бог з нею... Та як би цього разу й самому не полетіти, бо трест уже вкотре провалює річний план... Є, звичай- 4 но, об’єктивні причини. Але хто тепер бере до уваги об’єктивні причини?! Ех, якби ще з півмісяця було...» Тим часом кіноподорож завершилась. На екрані крупним планом з'явилась диктор- НОЕ гз ка, яка мала оголосити про «Шинок». Але натомість вона оголосила: «Увага, товариші! Зараз буде передано важливе…

Вітаємо ювілярів Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"