Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1976 №03 Сторінка 5

Перець 1976 №03 Сторінка 5. Перчанський коментар утп ПРО що ЛІII думає? Лист цей надійшов з Лохвиці. В ньому стояло питання руба: Що думає наш «диригент», коли сидить у ванні? У редакції нема лабораторії із спеціальною ванною, куди можна було б посадити ту чи іншу людину і встановити, що вона думає. Та й у листі йдеться конкретно лише про те, що у Лохвиці тривалий час не працює лазня. І зовсім не сказано, хто тією лазнею «диригує». Керівники Лохвиці могли б обуритися. Мовляв, у загальній оптимістичній трудовій симфонії міста ота зло-получна лазня, як писк комара в симфонічному оркестрі. То чи варто «перчити» за отакі дрібниці? Що ж, давайте поміркуємо. Варто чи не варто. Спочатку наведемо ще декілька таких дрібниць. У селі Фарбованому Яготинського району на Київщині вже з півроку зачинена лазня. Нема води. У селі Липове Талалаївського району на Чернігівщині надовго зачинили ток: нема продавця. Тепер люди чимчикУІ9ть по хл*б за кілометри. Кілька ,Й НІВ не працював магазин в селі Нова Дуброва Малин-ського району на ЖитолЩРЩин'- було продавця. У магазин села Гро-зине Коростенськогс району кілька тижнів не завозили хїлба. Поламалася машина. Нерегулярно забезпечують хлібом магазини сіл Людвинівка, Магдин, Бирківське Овруцького району. Винних нема. У тому ж селі Бирківському клуб на курячих ніжках і на замку. Винних нема. У селі Болярка Коростенськогс району три роки не можуть відчинити клубу, бо нема кому поставити грубу. В селі Розтяжин того ж району довбенько не можуть відчинити клубу, бо нікому пофарбувати кінобудку. У приміщенні Міністерства лісової і деревообробної промисловості УРСР понад півроку не працював буфет. Не було буфетниці. У селі Володимирівці Біл-город-Дністровського району на Одещині магазин тривалий час зачинений. Колгосп і районне споживче товариство не можуть дійти згоди, хто має поставити двері... Дрібниці? Справді дрібниці. Бо ж хіба важко зробити двері, пофарбувати кінобудку, поставити грубу, відремонтувати машину чи знайти продавця? А виявляється, що таки важко. Правда, тільки там, де місцеві керів- ники байдужими очима дивляться на ці прикрі дрібниці, звикли до них, махнули на них рукою. Статистика свідчить, що найбільше терплять від отаких дрібниць мешканці невеличких населених пунктів, так званих «неперспективних» сіл. Дехто може обуритися. Яке ви, мовляв, маєте право називати нас байдужими? Ми працюємо в поті чола. Ну, є у нас недоробки. Ну, десь у нас щось недотягнуто. Але порівняно з тим, що зроблено, це дрібниці. Честь і хвала за те, що зроблено, за те, що робиться і за те, що робитиметься у перспективі. Але в отих неперспективних маленьких селах…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"