ГУМОР І САТИРА

Перець 1976 №06 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1976 / № 06 / Сторінка № 9

Перець 1976 №06 Сторінка 9. У невеличкому місті все на виду. Діловитий ти чи базіка, розумний чи, боронь боже, дурний, це дуже швидко стає відомим усьому загалу. Отже, нема нічого дивного й у тому, що в м. Долині давно вже запримітили: Василь Григорович Гордій людина напрочуд добра. Доброта буквально випирала з нього на очах широкої долинської громадськості. Скажімо, з давніх-давен відомо (й гумористами неодноразово підтверджено), що зяті не є найбільшими прихильниками тещ. Заодно й тестів. А Василь Григорович начисто спростував цю закостенілу упередженість. Вирішив він побудувати тестеві будинок в селищі Бурштині. З гаражем. Ну, гараж це якось ще можна зрозуміти: а мо’, старий запланував собі на схилі літ виграти мотоцикла. Чи «Волгу». Але навіщо тестеві, який живе в місті Рогатині, знадобився особняк у селищі Бурштині, яке, до речі, розмістилося не в Рогатинсько-му і навіть не в Долинському, а геть у Галицькому районі? На це запитання я вам, на жаль, відповісти не зможу. Бо й сам тесть того не знає. Принаймні, минуло вже три роки, як той особняк зведено, а старі й не збираються туди переїжджати. І з якого добра-дива мешканцеві Рогатина чогось дозволили будуватись у зовсім іншому районі, того я вам також сказати не можу. Бо керівники Бурштинської селищної Ради тепер ніяк не можуть пригадати, як таке протизаконня скоїлось. Сам же тесть і поготів того ие знає, бо цим, розумієте, займався дбайливий зять Василь, Він не лише дозвіл дістав, а й цеглу, й цемент, і шифер, і ліс, і все таке інше. Де саме діставав, того тесть також не знає, бо документів на значну частину будматеріалів у нього нема. А без документів хіба можна втримати все у голові! Та що там уже говорити про рідного тестя, якщо Василь Григорович не меншу турботу виявляв і про зовсім чужих людей. Ну, ким йому, питається, доводиться Володимир Петрович Париляк? Ніким. Навіть не десята вода на киселі. Хіба те, що Володимир Петрович батько Лідії. А хто така для В. Г. Гордія Лідія Париляк? Так само ніхто. Ну, працювала вона три роки секретарем районного народного суду, а Василь Григорович (забув сказати) у тому суді головував. Ото й усе. Взагалі добре ставлення керівника до своїх підлеглих, у тому числі й до технічного секретаря, звичайно, не дивина. Це, скорше, норма. І сам факт чуйного ставлення Гордія до своєї колишньої підлеглої нікого не дивував. Здивував не факт, а розмах тієї чуйності. Лідин, значить, батько В. П. Париляк задумав і собі звести будинок у Долині. Щоправда, без гаража. Натомість з присадибною фермою для розведення нутрій. І таке бува. Василь Григорович так пройнявся цією ідеєю, так енергійно заходився допомагати, що, збоку дивлячись, важко було розібрати, хто, власне, будує: Гордій чи Париляк. Судіть самі. Гордій, а не Париляк, домовляється та закуповує в одному з сільських споживчих товариств 29 залізобетонних плит (призначених, до речі, для будівництва магазину в с. Новошині). Управління газопроводів за спасибі виділяє в розпорядження Гордія бетономішалку. Це ж управління, як і Вигодський лісокомбінат, безплатно виділяє Гордієві автомашини. З того ж таки лісокомбінату Василь Григорович якимось чином вивіз кубометрів з дев'ять деревини, яку ніхто не виписував і не оплачував. Але ж і будматеріали, і будтехніка це ще не будова. Потрібна й робоча сила. Василь Григорович і тут знаходить вихід. Коли працівники Долинського району електромереж, за його просьбою, безплатно протягнули до особняка низьковольтну лінію, він подзвонив на газопереробний завод і зажадав двох електриків для ремонту проводки в приміщенні суду. Та коли ті з’явились, Василь Григорович переправив їх на більш важливий об’єкт і вони протягом тижня здійснювали суцільну електрифікацію Парилякового особняка, одержуючи за цей час зарплату на заводі. Та на будівництві потрібні не лише спеціалісти, а й різноробочі. Василь Григорович пригадав собі, що і в Долині ще, богу дякувати, не перевелись дрібні хулігани, які відбувають покарання. А хто сказав, що вони мають лише підмітати вулиці?! їх також на будівництво особняка! Суддя Гордій при цьому запроваджує ефективну систему морального заохочення: за ударну працю зменшує хуліганам строк покарання. Це, як полюбляють писати у побутово-популярних замітках, «маленькі хитрощі». Були й більші. Коли будівництво особняка та нутрієвої ферми вже наближалось до кінця, В. П. Париляк раптом злякався, що в нього не вистачить грошей для завершення будови. У зв'язку з цим попросив переписати її на доньку Лідію, в неї (тепер уже виховательки дитсадка) кошти мають знайтись.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"