ГУМОР І САТИРА

Перець 1976 №06 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1976 / № 06 / Сторінка № 3

Перець 1976 №06 Сторінка 3. ДАЛИ П Е Р Ц ЮІ По три-чотири рази на тиждень робив набіги на колгосп ім. Жданова Ніжинського району Чернігівської області Білан І. А. Людей ці набіги не дуже хвилювали, бо вони знали, що Білан ие зовсім чужа людина він офіційно був їхнім головою колгоспу, а жив від господарства ие близький світ. Такі набіги керівника колгоспу особливої шкоди ие завдавали, але й користі теж ніякої ие приносили: що з головою, що без голови. Лист про це надійшов до редакції «Перця». Завідуючий сільськогосподарським відділом Чернігівського обкому КП України тов. Шостак повідомив, що за серйозні недоліки в роботі колгоспники на своїх зборах увільнили Білана від обов'язків голови правління колгоспу. ТОНКІ НЮАНСИ Чого гріха таїти: заздрю я людям вольовим, 'Л спрямованим. Отим, яких дехто називає пробивними. Один з таких цілеспрямованих товаришів недавно мене запевняв, що для людей його професії в природі ніяких перепон не існує. «Через твердий камінь, сказав він, через армований залізобетон і то часом нашому братові вдається прослизнути». Я вже було повірив чоловікові, та деякий сумнів зародила симпатична жіночка, яка оберігала вхід до Миколаївської спецбази «Укрсільпромкомплект». Куди? нескромно поцікавилась вона, перекривши нам дорогу. Як це куди?! вольовим ГОЛОСОМ ВІДПОВІВ мій енергійний супутник. Ну, звичайно, до вас на базу. За устаткуванням, що нам виділили. Ось наряд! На симпатичну жіночку наряд не справив аніякого враження. Усі з нарядами, сказала вона, накидаючи ланцюг на ворота. Але я здалеку. Я аж із Вінницької області машину пригнав. Усі здалеку. І всі з машинами. Хіба не бачите? Не бачити довжелезної черги, що вишикувалася перед входом на базу, було неможливо. То що ж робити? невесело почухав потилицю мій енергійний супутник. Треба ждати. А скільки? Як вам сказати... Он у шоферів краще спитайте. Найближчий з шоферів роз’яснив, що він тут загоряє вже третю добу. Загоряє, правда, не на сонці, а біля вогнища. А ночуєте де? Отут, біля вогню, і ночуємо. Ще й підтанцьовуємо на радощах. Бо де ж іще тут знайдеш таке тепленьке містечко... Підходь, друже, до ГУРТУ і тебе зігріємо! До гурту мій енергійний супутник ходити не став, а повернув наліво, туди, де з’явилася імпозантна постать завідуючого складом Петра Григоровича Півня. Нічого не вдієш, розвів той руками. Треба ждати Ждати, та ще й на холоді, пробивному товаришеві не дуже хотілося. Отож, недовго думаючи, він рушив на побачення з Петром Григоровичем Варсюковим заступником директора бази. Однак і він, вислухавши клієнта, захитав головою: Треба ждати Нічого не вдієш.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"