Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1976 №22 Сторінка 11

(Гуморески, Вибрики Пегаса)
Журнал Перець 1976 №22 Сторінка 11 - Гуморески, Вибрики Пегаса. Мал. С. ГЕРАСИМЧУКА ОБ'ЄКТИВНА РЕЦЕНЗІЯ ГУМОРЕСКА З незбагненних причин часом буває так, що не можу написати нічого путнього. Повна відсутність думок. Нехіть працювати. Відчуття власної нездарності. Але змушую себе. Сідаю за стіл. Треба ж виконувати планову роботу. Є вже зібраний матеріал. Залишається тільки розвинути й узагальнити спостереження. Осмислити факти. Але не йде. Якісь жалюгідні, банальні думки ледве складаються в примітивні, мляві речення. Мабуть, перевтомився. А може, діє погода. Змінився тиск. Увесь день дощить. Але ж іншого разу саме в дощ мені добре працюється... Відкладаю планову роботу. Беруся писати щось гумористичне. І тут не йде! Не можу зв язати двох слів. Але все-таки пишу. З огидою перечитую написане жах! Вимучені образи. Безнадійні потуги на дотепність... Типове графоманство! Лякаюся: чи не вичерпався вже я остаточно? Розумію: творча кволість та хвороба, від якої в поліклініці Літфонду не лікують. Щоб піднести настрій, перегортаю сторінки Марка Твена і Карела Чапека. Настрій тільки погіршується. Чи ж варто взагалі братися за перо після цих класиків?! Може, трохи перепочити? Почитати детектив? Сумління не дозволяє: робочий день, отже, треба працювати. Тоді пригадую: маю ще відрецен-зувати кілька літературознавчих рукописів. Доручення сектора. Оце найлегше. Якщо ти фахівець, не треба й творчого настрою, щоб відсіяти зерно від полови. Швидко переглядаю одну за одною три статті. Перша має назву «Про світове значення Шевченкового дуба». Автор статті доводить, що в селі, звідки він родом, є діброва, де, можливо, прогулювався Шевченко, і, отже, актуальне завдання літературознавства на сучасному етапі знайти дуб, під яким поет відпочивав. З другої статті я дізнався, що «на щит критики Шевченко піднімає царицю», що «смітник визначене місце, куди викидають всякий бруд і лахміття», а «щоб підкреслити своє негативне ставлення до Бібікова і Долгорукова, показати їхнє нікчемне нутро, Шевченко застосовує засіб алітерації на «р». Прочитавши про відкриття автора: «Якщо в церковній службі кадило служило для фіміаму, то Шевченко надає йому філософської трактовки», я вже мимоволі трохи звеселився. Ще веселішою здалася мені третя стаття. Вона рясніла на речення: «Жінка була об’єктом страждань в результаті учиненого над нею насильства або внаслідок власних помилок», «Співчутливе ставлення старих до Лукії незмінно супроводжується осудженням існуючого ладу», «Суперечності в малярській творчості супроводжуються коханням до дівчини»... * Я виявив, мабуть, чорну невдячність, безжально зарубавши всі три статті, які так піднесли мій настрій. Бачу на столі ще якийсь рукопис. Непідписаний. Починаю читати. Відразу натрапляю на довгий нудний абзац, з якого важко зрозуміти, що, власне, хотів довести автор. Таке враження, ніби він писав його, долаючи сон. Але так і не подолав. Певно, перебував у стані такої ж творчої прострації, як ! я зараз. Не читаю далі. Відомо, що власні недоліки ми найбільш ненавидимо, коли бачимо їх у інших. Пишу відгук: «Іноді досить прочитати лише один абзац, щоб об’єктивно з’ясувати загальний рівень всієї роботи. Так і в даному разі. З рецензованої статті дозволю собі навести цитату,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"