Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1976 №22 Сторінка 7

(Народні усмішки)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1976 / № 22 / Сторінка № 7
Перець 1976 №22 Сторінка 7 - Народні усмішки. Мал. В. ШИРЯЄВА КАРИКАТУРИ З НАТУРИ (Листи коментує художник) 1: 0 Ще на початку футбольного сезону футболісти колгоспної команди, що а селі Дички Рогатинського району Іаано-ФранкІвськсП області, звернулися до працівників обласної контори спорттоварів І попросили виділити їм кілька пар бутсів. «Перерахуйте на наш рахунок гроші за них, отоді І побалакаємо», відповіли спортсменам. Гроші перерахували, а бутсів І досі немас. Отже, поки що І : 0 на користь контори. Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО Непробивні ворота. ф ВЕСНЯНІ СПОГАДИ Усе частіше невесело зітхають керівнини Березансько-го автопідприсмства (Київщина), згадуючи отой березневий день цього року, коли на Новоград-Волинський завод «Укрремтресту» відправляли ремонтувати дві автомашини ГАЗ-52. «Не встигнете ви й додому доїхати ваші машини будуть «на ходу», пообіцяли їм ремонтники. Після того березанці вже кілька разів дзвонили І їздили на завод, але навіть невідремонтованнх машин забрати не можуть. Мал. В. ГОРБАЧОВА Не хвилюйтесь, товариші березанці, нічого з вашими машинами не сталось навіть пальцем до них ніхто не доторкнувся... ХОЧ БИ ПОРОМ... Уклінно просимо, благаєм: О дорогий міськвиконкоме, Якщо асфальту не вкладаєш, То споруди нам хоч порома! Так просять-декламу-ють мешканці вулиці Синяківської у м. Ніжині на Чернігівщині, бо вулицю ту ще позаминулого року до половини заасфальтували, а друга половина отака, як бачите на фото: чи то річка, чи то болото. І. ШАНОВНИЙ. Ф Ф Ф Я сидів у зручному шкіряному фотелі в розкішній залі модерного херсонського кінотеатру «Ювілейний» і з захватом спостерігав за розвитком подій на широкоформатному екрані. Назрівала сердечна драма. Головний герой фільму вже другу добу чатував на свою кохану біля гуртожитку номер вісім, щоб остаточно з’ясувати: чи піде вона за нього, чи за бригадира Опана-са, в якого була кооперативна квартира, а до того ж Іще й «Жигулі». З'явилася кохана. Герой, заламуючи руки й закочуючи під лоба очі, кинувся до неї. І в цю мить сипонув дощ. Вірніше, це був не просто ДОЩ, а злива, якийсь жахний небесний водоспад... За кілька секунд перші краплі упали і в залі. Потім вони стали падати все частіше й частіше, і врешті-решт, зі стелі на глядачів ринули потоки води. «Це ж треба, подумав я, піднімаючи комір, до чого дійшла кінематографічна техніка: повна Імітація того, що діється на екрані!» Глядачі заворушилися. Хтось розкрив парасольку, хтось накрив голову газетою, ще хтось нейлоновою курткою. Частина тих, хто сиділи в партері, затупотіла нагору, в амфітеатр, бо крісла почали підпливати. Я вирішив стоїчно перечекати кіноефект на своєму місці. Вчепився у підлікотники і тримався з усіх сил, поки вода піднімалася все вище й вище. Коли ж вона зімкнулася над головою і екрана не стало видно, я збагнув, що й стоїцизмові є межа, і, пускаючи бульки, рвонув на поверхню. Поруч плавали і перегукувалися глядачі. Я зрозумів, що в такому гаморі не зможу до пуття розібрати кульмінаційного діалога героя та героїні, а тому поплив ближче до екрана. Неподалік із шумом виринув якийсь чоловік і, відфоркуючись, запитав: Ну, як тут? Нещасних випадків немає? Рятувальники не потрібні? Здається, ні, відказав я. А ви, либонь, відповідальний за імітаційну техніку? Воронь боже! замахав він руками, здіймаючи бризки. Я директор кінотеатру. Будьмо знайомі. Баранов Микола Іванович. Дуже приємно, ми обмінялися мокрим рукостисканням. Скажіть, Миколо Івановичу, а як ви добилися такого разючого ефекту? На екрані дощ 1 в залі дощ. Блискуча ІмітаціяІ А це не імітація, мовив директор. Це реальність. Надворі дощ І в залі дощ. Реальність?! від несподіванки я ледве не захлинувся. На жаль, реальність, сумно повторив директор, яка триває вже шість років саме стільки, скільки стоїть «Ювілейний». Споруджував його трест «Херсонбуд» (тепер комбінат «Херсон-промбуд», керівництво там змінилося) за кресленнями інституту «Харківпроект». Зовні кінотеатр лялечка: на тисячу сімсот місць, красивий, зручний, оригінально спланований. А от покрівля тече буквально з першого дня. І тече здорово. Стеля ж тут, між іншим, тримається на тросах усі ти- сяча дев'ятсот квадратних метрів. А троси, природно, точить іржа. Самі розумієте, що це таїть у собі... Так ремонтува... рем... тре... пробулькав я. Ми теж вимагали, щоб «Херсонпромбуд» ліквідував брак. І комбінат таки взявся за роботу аж через два роки, у 1972-му. І так відремонтував,…
 Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"