ГУМОР І САТИРА

Перець 1976 №11 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1976 / № 11 / Сторінка № 5

Перець 1976 №11 Сторінка 5. Щівщі бо чому мешканці цього міста на Чернігівщині І практичні, І терпеливі, й аинаїідлиаі, іт. а- Ми стояли на автобусній зупинці. Чекали вже хвилин двадцять, і жодного автобуса. Людей ставало все більше Ти нічого торкнув мене за Ні, а що? Ми з тобою нервуємо, пози раємо иа годинники, а поглянь на інших пасажирів: абсолютно спокійні. Дивні якісь ці иосівчаии... Не стільки дивні, скільки практичні, поправив мого приятеля чоловік, що стояв поруч з й більше. не помітив? лікоть приятель. один голос зали А* Дізнаєтесь пізніше, дипломатично відловів чоловік і насміш новеньке черевиии мув моє начищені пальто і приятеля. Ми зацікавилися. I згодом переконалися» що иосівчаии справді. пеливЕ Бо, там і не діждавшись автобуса, пішли ми в їдальню Гй 2 підкріпитися. В залі бруд но, на столах жодної серветки, рун помигти ніде, а люди чомусь не обурюються. Просимо поїсти горохового супу. «Нема». кажуть. Сирників теж немає. Словом, майже десяток страв із написаних у меню не було. Просимо в касирки книгу скарг. Теж, каже, немас. Аж глядь дідусь озиває- ЗУПИЯК . двгабус Ви, мабуть, не місцеві, не звикли, а ми терпимо. Не дасть Любов Горасименно книги, бо ви ж напишете щось, а його прочитає директор об’єднання підприємств громадського харчування Євдокія Данилівна Онсинь, і, гляди, в працівників їдальні премія лясне... Вийшли ми разом із дідусем. На вулиці звернули увагу на його вигляд: із парасолькою в одній руці і з ліхтарем у другій. Чого ви з ліхтарем ходите, зараз же день? А я в районну бібліотеку, відповідає старий. Ну, то й що? ще більше дивуємось. Почитати хочу, каже дід, а там, знаєте, який читальний зал? Напівтемна кімнатка з одним-єдиним вікном. От і буду присвічувати. А взагалі таку бібліотеку тільки иосівчаии, мабуть, і можуть терпіти: тісна, книгосховища нема. Обіцяв заступник голови райвикон кому Володимир Прокопович Черев но, що вивільнять для бібліотеки ліве крило приміщення. Працівни ни зраділи, бо з наступного року бібліотека має стати централізованою до сорока тисяч книг (яких і зараз нікуди дівати!) додасться ще двадцять тисяч... Але товариш Черевно пообіцяти пообіцяв, а у вивільнене приміщення поселив районний архів. Отож і терплять зараз І читачі, й бібліотекарі... Ясно, сказали ми, а парасолька навіщо? Дощу ж немає надворі... Хе-хе, усміхнувся старий». це через радіо. Вранці, наприклад, передає воно: «Сьогодні на Чернігівщині погода-.» А яка погода догадайся сам, бо радіо у нас часто або переривається, або хрипить, то ми й беремо парасольки про всяк випадок. А скаржилися? Безліч разів самому начальникові районного вузла зв’язку товаришеві Дегтерьову, але результатів ніяких. Переконавшись, що иосівчаии, нрім усього, ще И КМІТЛИВІ, ПІШЛИ ми прогулятися. Вийшли на вули лю Стратилата. Зустрічаємо жінку з відрами. Як у вас радіо працює гарно чи погано? питаємо. Погано, маже молодиця, але радіо ще можна терпіти. От із водою у нас історія... Уявляєте, у п’яти двоповерхових будинках немає води в квартирах. Та це півбіди, терпимо. Біда, що н немає й поблизу. Три колодязі не діють, засмічені. У колонці ж придатна для пиття. А звертались до і керівників? раз до і комунальних вода не- когось . директора комбінату комунальних підпри смств товариша Сови, а він палець об палець не вдарив... Оце, як бачите, бігаємо цілі дні по Носівці, щоб набрати двоє відер води... Жінка поторохтіла відрами уздовж вулиці, а ми пішли собі далі й зустрілися із завідуючою дитячим садком Г. Ф. Дідківською. Садок міститься у дев’яти хатках, декотрі з яких повростали в землю й похилилися від старості. Сотня дітей для тих хаток і то забагато, а Ганна Федорівна примудрилася ввіпхнути туди двісті п’ятдесят дев’ять малюків. А чому не будують нового дитячого садка? питаємо в завідуючої. Починали будувати, зітхає вона, років…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"