Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1976 №07 Сторінка 5

Журнал Перець 1976 №07 Сторінка 5. Мал. В. ГОРБАЧОВА Нарада ще не закінчилася. Залишився один період ... КОМІРЕЦЬ ХРИЗАНТЕМИ (Сценарій кольорового пригодницького фільму хто и зив у скількох серіях) Серія перша, найстрашніша Місяць світить трагічно й приречено, наче останні двадцять копійок у студента перед стипендією. Поет Василь Гирлига відриває свої замислені очі від вікна, за яким часто падають зірки з неба. Здається, несе когось, мимрить він, вслу-хаючись у короткий дзвінок біля вхідних дверей. Мабуть, прийшли, нарешті, по автографи... Знехотя одчиняє двері, і... в груди йому ти-четься дуло револьвера. Ш-ша! Ні звуку! хриплять двоє незнайомців, запмхаючи Гирлигу в кімнату. Ми злодії, бвидяги, грабіжники. Коротко, сильно й страшно кажучи, давай найдорожче! Інакше скоротимо тебе на цьому світі і... Гирлига плететься до письмового стола, в шухляді якого лежить гонорар за останній видрукова-ний вірш у районній газеті. Нате, тихесенько, аби не дратувати бандюг, схлипує він і подає їм гроші. Дурень І стримано лаються страшні незнайомці і запихають три м’яті карбованці та купку мідяків назад у шухляду. Гир-лмга заливається слізьми, бреде у спальню і за хвштиу, крекчучи, виносить на руках сонну Хризантему Демидівну, свою єдину на даному відрізку часу дружину. Ще Р 3 дурень! Пеньок! знову ввічливо лаються грабіжники. Однеси назад! Не знаємо, хто б наших покрав! Поему давай! Чуєш?! І бандюга в чорній панчосі на морді приставив револьвера до поетового живота. Як-ку поему? Гирлига продовжує мужньо трястися. Останню! Найбільшу! Найвеличнішу! Ту, що нам збирався... Тьху! Ту, з якою ще в жодну редакцію не тикався! Бож-же! піднімає руки Гирлига. Ви ж мене без ножа ріжете! Заріжемо й ножем, обіцяють бандити, якщо не оддаси поему. Ну!.. Але це найкраще, що я створив! І... і... Гирлига хапається за голову, це ж єдиний примірник! Тому й оддавай. Убитий горем поет знову плентається до письмового стола, дістає дві товстелезні теки з рукописом поеми «Пуд солі» і віддає їх триклятим злодюгам. Ті сопуть від задоволення, тиснуть на прощання Гирлизі…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"