Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1976 №13 Сторінка 3

Журнал Перець 1976 №13 Сторінка 3. У вестибюль науково-дослідного інституту впевнено увійшов елегантний молодий чоловік із жовтим шкіряним портфелем і став підніматися сходами. Не встиг він дійти до другого поверху, як згори вже залунали радісні голоси: О, кого ми бачимо!.. Нарешті!.. Я ж казала, що він сьогодні буде неодмінно!.. Могло здатися, що це перспективний науковець повернувся з представницького симпозіуму і його колеги палають нестримним бажанням якнайшвидше почути розповідь про зустрічі та бесіди на найвищому вченому рівні. Оточений науковими співробітниками і лаборантами, молодий чоловік, на ходу кидаючи дотепи, пройшов у кінець коридора і тут зупинився. З цієї миті вся увага присутніх була прикута до його портфеля. Звідтіля одні за одними з'являлися різноколірні парики, блузочки, туфлі, кофточки, сорочки... Стогін захоплення, який супроводжував появу кожної нової речі, змінювався зойком розчарування, коли молодий чоловік називав ціну. І все ж за якихось двадцять хвилин він уже покидав науковий заклад. Його портфель був порожнім, а кишені повними... Ще зовсім недавно, говорячи про спекулянтів, ми уявляли собі неголених типів у засмальцьованих ватянках і запнутих кількома брудними хустками тіток. Теперішні спекулянти мають зовсім інший вигляд. Це модно одягнені чоловіки и жінки, які давно перенесли свою діяльність з товчкових рядів і базарних закутків у затишні коридори, а інколи й кабінети установ, інститутів, адміністративних корпусів підприємств. Тут вони сміливо пропонують значний асортимент найрізноманітніших товарів пропонують удвічі, а та й утричі дорожче встановлених цін. І, як не дивно, продають. Що ж це за товари? Звідкіля вони беруться? Як вони потрапляють до спекулянтів? Мітка на ярлику До магазину «Одяг» зайшла молода жінка і звернулася до продавщиці: Мені, будь ласка, шубку. Яку шубку? не зрозуміла та. Ніяких шубок у нас зараз немає. Думаю, що для мене знайдеться, посміхнулася жінка. Я від Надії Іванівни. Ах, від Надії Іванівни? Тоді інша справа, одразу ж стала люб’язною продавщиця. Прошу за мною. В підсобці вона підійшла до вішалок, зняла з однієї модну шубку і, глянувши на ярлик та переконавшись, що на ньому є знайома позначка «Н. І.», вправно запакувала її. Носіть на здоров'я! побажала продавщиця на прощання Але носити молода жінка не збиралася Обійшовши ще кілька магазинів і придбавши таким же робом півдесятка шубок, вона подалася до своїх клієнтів, яким і вручала їх за подвійну ціну. А наступного дня ця жінка завітала до Київської обласної контори фірми «Одяг», щоб зустрітися з головним бухгалтером Н І Какоулі-ною і вручити їй відповідний процент від ба-риша Проценти Надія Іванівна одержувала досить часто. І досить значні. Бо ж на неї працювало кілька агентів по збуту, включаючи її рідну дочку Людмилу. Сама ж вона виконувала найвідпові дальнішу частину роботи: особисто відбирала на базі товари підвищеного попиту й, поставивши на кожен ярлик свої ініціали, відправляла у магазини... Так само винахідливо діяла й директор магазину № 29 фірми «взуття» Л. Г. Корнилишина. Покупці ніколи не могли придбати в цьому торговельному закладі щось путнє. Усі наймодніші чобітки, чоловічі й жіночі туфлі ішли за спекулятивними цінами наліво... Вітрина меблевого магазину № 23 не вражала відвідувачів розмаїтістю зразків. Гарнітури у великому асортименті були в буквальному розумінні слова в кишені експедитора «Київтрансагент-ства» Л. С. Шетмана. Вибравши натренованим оком серед потенційних покупців найщедріших, він підходив до них і пропонував свої послуги. Якщо клієнт клював на наживку, Шетман добував із кишені вже заповнений директором магазину Н. Т. Салахадіновою чек і вручав його покупцеві за окрему плату, шкала якої відповідно до вартості меблів коливалася від ста до чотирьохсот п ятдесяти карбованців. Виручку експедитор ділив із директрисою... Касирка магазину «Подарунки» на вулиці Карпа Маркса Є. П. Вераксич не мала…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"