Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1977 №16 Сторінка 14

Перець 1977 №16 Сторінка 14. Який Сава, така й слава Черв’ячок це не просто собі червячок. Черв’ячок це ота бісова личинка» котра сидить ото часом в людині і крутить нею, крутить. Черв’ячок нею крутить, а людина, в свою чергу, крутить світом і людьми. Такий собі черв’ячок поселився в одному такому чоловікові, що живе на Буковині, з Кіц-манському районі, в селі Гаврилівні. Так от в цьому самому селі і живе оцей чоловік на ймення Олександр Михайлович Ключка. А в цьому чоловікові, у свою чергу, як ми уже писали, і живе отой собі прихований черв’ячок, який ото весь час крутить Олександром Михайловичем і вертить. В якому саме органі той черв’ячок живе, поки що ніхто не встановив, ні суд, ні прокуратура, ні медицина, ні ми, кореспонденти. Встановили тільки одне черв'ячок той живе і Олександром Михайловичем крутить. Особливо оце крутійство починається у нього пізно ввечері, а ще гірше (ну, просто спасу нема) вночі. Лежить собі О. М. Ключка і прислухається до свого організму й раптом чує: пробуджується, виповзає з якогось закапелка ота сама проклята личина і починає ним крутити. І крутить, крутить. «Тут уже рятунку ніякого», думає Ключка. Підводиться з ліжка і починає одразу ж будити своїх діточок, що прийшли у гості від мами. Ігорьок, ти старшенький. Ти вставай. А ти, Володю, меншенький, то лежи і слухай, бо Мал. В, ЗЕЛІНСЬКОГО Оце загар! ти хоч теж уже писати вмієш, але ще не так, як Ігорьок. Що, тату, писати? питає старший. Знову на маму?! На маму, Ігорьок, на маму. Пам'ятай, синку, що устами дитини глаголить істина. Про це ті дяді, яким ми пишемо, знають і вони твоїй писанині повірять, а моїй ні. Ігорьок знехотя підводиться, тре кулачками очі і починає під диктовку мудрого татуся Ключки писати. Але перед тим, як процитувати хоч трохи один із отих численних листів, коротко зупинимося на їхній передісторії. А вона така: у колгоспі «Прогрес» того ж таки Кіцман-ського району жило подружжя Ключків: Олександр Михайлович і Вікторія Гнатівна. Жили разом не багато і не мало десять літ. За цих десять літ у них знайшлося отих двоє хлопчиків: Ігор та Володя. Вікторія Гнатівна після закінчення сільсько- господарського технікуму повернулась у рідне село і працювала тут, у колгоспі, н зоотехніком, н і головним зоотехніком, і завідуючою свинофермою, і завідуючою фермою великої рогатої худоби. Працювала й заочно навчалася в сільсь когосподарському інституті. Олександр Михайлович працював охоронником на станції Чернівці. Добу чергує, три доби відпочиває. Інший оці три доби працював би вдома, щось по господарству робив. А в Олександра Михайловича черв’ячок. Десь усередині, у самісінькій глибині. Крутить ним, вертить. А тоді наче вмикач спрацьовує, і починає Ключка від нудьги лупцювати дружину. Бив рік, бо все йому отой черв’ячок підказував, що дружина його зраджує. Бив другий. Словом, бив цілих десять років. Бо, бачте, буковинського Отелло мучили приступи ревнощів. Особливо коли він, Отелло, вихиляв одну-другу склянку сивухи. Тікай, Вікторіє, часто попереджали жінку сусіди. Бери дітей і тікай, бо твій Лек- сандр знову випив. Одного разу «Лександр» допився до того, що йому навіть черговий станції Оршівці здався рідною... дружиною, і Ключка відлупцював і його. 24 травня 1973 року народний суд Кіцманського району за фізичні «вправи» позбавив Ключку волі на два роки. Рік Ключка сидів, а рік відпрацьовував. Оскільки відпрацьовував недалеко від рідного села, то «Лександра» частенько відпускали додому. і знову в хід ішли кулаки. Вікторія Гнатівна не витримала і подала на розлучення. Суд їх розлучив. А що ж «Отелло» із Гаврилівців? Упав на коліна…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"