Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1977 №10 Сторінка 3

Журнал Перець 1977 №10 Сторінка 3. Піклування про людину це не тільки задоволення П матеріальних потреб. Звертаючись до делегатів з’їзду, я хотів би виділити моральну сторону справи. Тут не потрібно особливих затрат. Зате цілком необхідне Інше повсюдна і повсякденна увага і чуйність до людини Як скрасити старість людині похилого віку? Як полегшити долю інваліда? Як залікувати справжню або уявну образу? Життя на кожному кроці ставить такі питання. І розв’язати їх можна, тільки безустанно вдосконалюючи високе мистецтво бережного ставлення до людини. З промови товариша Л. І. БРЕЖНЄВА на XV! з’їзді профспілок СРСР. Подія ця сталася у Шепетівці. У конторі «Шепетівкагаз». Була колись така контора. Тепер нема. її перейменували. Тепер вона називається по-іншому міжрайонне виробниче управління газового господарства «Шепетівкаміжрайгаз». Очолює отой «міжрайгаз Віктор Васильович Ємяшев. Обов’язки старшого бухгалтера тут виконувала (до речі, з дня заснування цієї контори тобто з 1964 року) АнтонІна Тихонівна Римар. Так от саме про Антоніну Тихонів-ну й піде мова. Але не як про героя чи про героїню нашого фейлетону, а зовсім навпаки. Герої тут інші. Герої тут ті, що на запитання «А совість у вас є?» раптом починають ображатися, обіцяють так цього не залишити і навіть доповісти «куди слід». У липні минулого року А. Т. Римар пішла у відпустку. Пішла і несподівано захворіла. Скажемо відверто: Антоніна Тихонівна захворіла тяжко. Захворіла так, що її негайно поклали на операційний стіл. А після операції, як кажуть, на бюлетень. На бюлетені довелося бути більше чотирьох місяців. Здавалося, саме в цей важкий період товариші по роботі повинні б морально підтримати жінку, допомогти теплим словом, порадою... А втім... Ми вибачаємось. Ми ж домовилися. Ні про мораль, ні про теплі слова жодного слова. Тільки про факти і накази. А факти такі. Маючи, як у народі кажуть, «зуб» на Антоніну ТихонІв-ну (у 1975 році між начальником і старшим бухгалтером виник кон- І все. Ви запитаєте: а хтось із товаришкою А. Т. Римар говорив? Чи хтось із них хоч поцікавився, яка в неї хвороба? Хтось звернув увагу на те, що людина в цій системі пропрацювала 12 років? Мала лише нагороди, премії?.. Після наказу у квартирі т. Римар А. Т. з’явився «посланець» з контори «Шепетівкаміжрайгаз». Ні, не для того, щоб поцікавитися здоров’ям хворої чи піднести їй букетик квітів або вітальну листівку від адміністрації і місцевкому. «Посланець» приніс трудову книжку Анто-ніни Тихонівни і на згадку копію наказу товариша Самборського (третій примірник). Про відчай, розпач, сльози теж, як домовилися, ні слова. Товариші Ємяшев і Самборський можуть і тут нас не так зрозуміти. Вони при тому не були. Сліз не бачили. І мають повне право заявити: «Брехня, вигадка авторів. Бо з А. Т. Римар ми навіть не зустрічались». Це факт. Зустрічалися і' Вони не зустрічалися, ми. Зустрічалися з А. Т. Римар. Зустрічалися з Б. П. Самборським, В. В. Ємяшевим і головним бухгалтером об’єднання «Хмельницькгаз» 1. П. Піцелем. флікт), начальник управління т. Ємя- шев В. В., недовго думаючи про…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"