Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1977 №18 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1977 / № 18 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1977 №18 Сторінка 3. Заступник начальника головного управління культурно-освітніх уста- Чого тільки не виробляв, якихтіль. ки номерів не демонстрував ошелешеним землякам директор Гайсинського районного будинку культури на Вінниччині І. В. Боднарчук! Детально про його вибрики на культурній ниві розповідалося у фейлетоні «Пабло, або Іван Васильович міняє професію», що був опублікований у № 8 «Перця» за Дали перцю! нов Міністерства культури УРСР тов. А. І. Ситенков сповістив редакції, що факти, наведені у фейлетоні, дійсно мали місце. За грубе порушення фінансової дисципліни І. В. Боднарчука з посади директора звільнено. Міністерство культури зобов'язало Вінницьке обласне управління культури вжити дійових заходів до поліпшення роботи по добору та вихованню своїх кадрів та зажадало посилити контроль за дотриманням державної і фінансової дисципліни. жок і виделок, подейкують, ніби книгу знищили самі працівники їдальні, бо там, мовляв, багато скарг було Але ми заговорилися: розмовляли про село, а звели на місто. От про село, вірніше, про сільські їдальні, й висловився під кінець директор комбінату громадського харчування т. От- ришко: Знаєте, село не місто. Не ті умови... те-побачите?.. обре, хоч такі їдальні є. е ви кращі знайде- Розповідь-репортаж бакам викидали, а ви у вареники пхаєте!..» «Не так» у Яхниках було і з водою. Тут її носили дівчата відрами з колодязя, бо водогін не працював. І в буфеті було «не так». Горілку продавали задовго до одинадцятої ранку, а на закуску пропонували не сухого оселедця, а консерви «сайра» з позначкою на заіржавілих коробках, що виготовлені вони вісім років тому... Усе ж інше було «так»: холодильники не працювали, бруд на кухні, не було серветок на столах і т. д., й т. п. Епізод третій, у якому йдеться про зниклі котлети, книгу скарг та про різницю між селом і містом Як у вас їдальні по селах гарні? Гм-м... як сказати. , звичайно, й гарні. Але якби їх частіше перевіряли, то краще було б... (Із розмови» почутої в Лохвиці). І ми поїхали перевіряти... Епізод перший, до якого так і проситься заголовок «Іван киває на Петра...» Не працювали холодильники і з їдальні села Сенча... Не працювали і в кафе-закусочній на станції Юсківці (село Лука), і воду тут тягали відрами, згадуючи «незлим тихим» завідуючого кафе Миколу Григоровича Лахна, який ніяк не спроможеться відремонтувати у помпі мотор. І брудно було в залі та на кухні. От на тій кухні ми й побачили купу котлет. Чимось вони здалися підозрілими. Не санітарному лікареві, звичайно, а нам. Не встигли наблизитися до столу, як котлети блискавично зникли. Працівники, на чолі з кухарем Т. І. Щербою, стали гаряче запевняти нас, що їх продали відвідувачам. Ми й поспитали в чотирьох молодиків (більше нікого в залі не було), які на смак котлети. Ті обурилися. «Ви що, вигукнув один, ми ще не настільки п'яні, щоб тутешніми котлетами закусувати!..» У кафе-закусочній затримались найдовше. Чекали, поки буфетниця К. М. Карась знайде книгу скарг. Нарешті відшукала. ні подяк. Та й хто ж напише, коли її ховають під замком... Чого ви ховаєте книгу? А якщо вкрадуть? щиросердно здивувалась буфетниця. І вона мала рацію. Адже подібне трапилось у Лохвиці, в їдальні № 1. Тільки там знайшли вихід: завели нову книгу. Хоча відвідувачі, дивлячись на бруд у залі, відвертаючи носи від несмачних борщів та…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"