Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1977 №02 Сторінка 9

(Гуморески, Народні усмішки)
Перець 1977 №02 Сторінка 9 - Гуморески, Народні усмішки. ДІЇЛ іАН Васі Проню звечора не пощастило: випив і піджак загубив. Не так того піджака жаль, як п'ятдесяти трьох копійок, що були в кишені. Вранці, щоб похмелитись, довелося пляшки здавати. Через дві півлітрівки з-під пива годину простояв у черзі на приймальному пункті. В результаті на роботу запізнивсь, одержав прочухана від майстра. Коли став до верстата і запоров деталь, зрозумів, що цей день буде найчорнішим у його житті. І таки не помилився. Після зміни взяли в роботу хлопці за зірваний план і угроблену всій бригаді премію: в нього запізнення, прогули, брак, а місяць кінчається. Вася слухав-слухав і нарешті промимрив: Ви мене лаєте, а в мене горе: піджак відняли. Як, де? не повірили хлопці. Учора, як з кіно повертався, збрехав Вася. Темно у нас на масиві, світла мало. Вискочили двоє із скверу, зняли з мене піджак і будь здоров. Хлопці задумались: хоч і непевний він чоловік, цей Вася, сачконути лю- Інколи кажуть, що колективом керувати важко. Я б цього не сказав. Головне навчитися розуміти кожного працівника, 'навчитися знаходити з ним спільну мову. Коли я прийшов керувати моїм невеликим колективом, дехто погано відгукувався про Івана Петровича: нероба, мовляв, невіглас. Виявилось розумний, ініціативний працівник. Пам’ятаю, запропонував я переставити у картотеці документацію не в алфавітному порядку, а за індексами. Іван Петрович перший підтримав це нововведення. Геніальної вигукнув ві*н СПІЛЬНА МОВА ГУМОРЕСКА і взявся сам зробити перестановку. Але потім мені вказали зверху, щоб документація утримувалася в алфавітному порядку, і я дав відповідну вказівку. Геніально! вигукнув Іван Петрович і знову сам узявся зробити перестановку. А казали нероба. Я, знаєте, навіть підвищив його в посаді. І все у нас із ним просто чудово. Коли я прийшов керувати моїм невеликим колективом, ходили чутки, що Андрій Васильович лінивий, любить поспати, часто . і* бить, бригаду підводить, а таки свій. Жаль. З насте що? запропонував бригадир. Давайте скинемось по карбованцю-два, та й буде Васі піджак. Виховують же не тільки суворістю, а й добротою. Вася, думаю, це зрозуміє. Як, Васю, зрозумієш? Ага. Я давно вже зрозумів. Я запізнюється на роботу. Проте посудіть самі: чи можна таке говорити про цю людину? Пам’ятаю, прийшов він якось на роботу не о дев’ятій, а о пів на одинадцяту ранку. У кожній руці по чотири скати для «Москвича». Іване Івановичу, каже мені Андрій Васильович, ви вже пробачте. Але йду на роботу, зирк у магазині «Авто-мо-то» з’явилися в продажу скати. Згадав, що й вам вони потрібні... Ну, от і запізнився. Як бачите, до запізнень слід підходити диференційовано, так би мовити, з врахуванням обставин. От і в даному випадку: лю дина ж не проспала, не прогуляла, а стояла у черзі, справу корисну робила... І тепер у нас із Андрієм Васильовичем усе просто чудово. Коли я прийшов керувати моїм невеликим колективом, дехто запевняв, що Антон Миколайович людина хитра й підступна. Проте усе це безглузді вигадки. Чуйнішої людини я не зустрічав. Маючи доступ у торговельні сфери, Антон Миколайович частенько, навіть без нагадувань, дістає усякі дефіцитні штучки. Кмітливий хлопець. Я його навіть зробив своїм заступни- теж не злий. Ви до мене по-людськи, то й я до вас так. Хлопці пом'ялися-пом'ялися, а таки скинудися, скільки хто мав, вклали у спітнілу Васину долоню зібрані карбованці та й пішли додому. Вася, все не вірячи, що все так гладко обійшлося, на крилах вилетів із прохідної. Перше, що він зробив, похмелився. Білої, правда, не брав: не було другого і третього, а сам-на-сам він пити не вміє, проте пива пару бокалів випив. Проходячи повз кіоск «Соки-води», що приліпився за гастрономом на його вулиці, Вася вирішив, що все-таки «біла» набагато краща від пива, і став виглядати другого і третього. Чекати довелося недовго. Через кілька хвилин…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"