ГУМОР І САТИРА

Перець 1977 №20 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1977 / № 20 / Сторінка № 5

Перець 1977 №20 Сторінка 5. Слово Героя Соціалістичної Праці Мирослави Веселовської Живу ото я, працюю собі, коли якось чую: дехто за мене, Мирославу Веселовську, дуже переживає. Про долю мою турбується, аж гвалт. Розчулилася я* буквально до сліз. Бо то ж не рідні, мої, не близькі друзі й навіть не далекі знайомі піклуються, а зовсім чужі чужі мені по всіх, так би мовити, статтях люди і раптом виявляють на диво зворушливу турботу. І головне, що то не тільки якісь там підвищено нервові лайдаки, що ймену-ють себе дисидентами, а й деякі високі державні мужі, в яких і своїх клопотів по саму зав’язку, знаходять, бачте, час, щоб потурбуватися про мене. Здавалося б, гадала собі, що коли в тебе у власній хаті доста гризот: не один мільйон безробітних, з якими не знати що робити, і та ж таки постійна інфляція, і куклукскланівці, гангстери, через яких чесні люди бояться вийти на свіже повітря, і тому подібні неподобства, то коли все це маєш у власній хаті, то де вже, здавалося б, сушити собі голову якоюсь там Мирославою Веселовською з маленького села Йосипівни, що розташувалося під старовинним містечком Олеськом на Львівщині? Ач, ні! Попри все, знаходять, час, турбуються, хвилюються, переживають. Про що ж саме? А про те, що в мене, бачте, дуже мало громадянських прав. А коли яка дещиця тих прав і є, то й їх безперервно порушують і щосили утискують. Ну що ж, на турботу, звісно, належить відповідати турботою. Отож і я, в свою чергу, занепокоїлась, щоб від тієї безперервної гризоти за мене декого з до-бродіїв-благодійників не схопив, буаа, інфаркт чи вдарив інсульт. Тому поспішаю заспокоїти: мені з моїми правами не так уже, сказати б, усе геть кепсько. Хоча де в чому буду з вами щирою! мене таки притиснули. Наприклад, мені категорично заборонили (якщо б таке забаглося) вести пропаганду нової війни. За це й судити могли б (ви чули таке?!). Так що там уже говорити про цілу війну, коли я позбавлена навіть змоги просто піти в перший-ліпший магазин та вільно купити собі бодай завалящого пістолета й відтак пальнути в кого-небудь, хто мені не дуже припав до душі. А вже відкрити собі магазин, де могла б наліво та направо продавати пістолети, рушниці, чи якісь там кулеметний, й поготів не дозволяють. А подекуди ж, я знаю, в цьому відношенні повна свобода. А ще мені найрішучішим чином заборонили підслуховувати чужі телефонні розмови, розкривати й читати чужі листи, перехоплювати телеграми і таке інше. То так, до слова прийшлося. Бо я, власне, й не маю бажання чинити подібні речі. Але, може, із нездорової цікавості комусь і закортіло б так ні, зась, не дозволяють. Не маєш, кажуть, права. А є на світі розрекламовані вільні країни, де такі речі роблять на кожному кроці. Ото нещодавно читала виступ американського публіциста Девіда Уайза.Так він свідчить: «Уряд використовував проти народу такі методи: підслуховування телефонних розмов, обшуки із зломом, коли господарі помешкання відсутні.., розкриття листів, пе- рехоплення телеграм, візуальне стеження, таємні провокації...». Одне слово, повний джентльменський набір. А в нас за це, бач, карають... Отож, як ви переконалися, де в чому мене таки утискують. Ніде правди діти. Та позаяк ті заборони та обмеження заведені в нас уже давно, з перших днів Радянської влади, то я, признатися, вже якось до них звикла. А ще мене тішить, що не тільки я одна, а й інші також у нас позбавлені певних прав. От, скажімо, щоб підготувати це заспокійливе слово до моїх зденервованих благодійників, я скористалася вільним часом, коли лежала в лікарні в зв’язку з тимчасовою хворобою. Так мало того, що за моє лікування та перебування в лікарні ніхто й копійки з мене не взяв (бо ж лікарні в нас…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"