Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1977 №09 Сторінка 4

(Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1977 / № 09 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1977 №09 Сторінка 4 - Гуморески. ГУМОРЕСКА Микола Прокопович Озимий гарно повечеряв, не кваплячись переглянув місцеву га- зету, але вставати з-за столу все ще якось не міг. Він був у тому піднесеному настрої, коли його аж розпирала внутрішня потреба зробити кому-небудь приємність, «Був би я у магазині, думав Микола Прокопович, поступився б якійсь бабусі чергою за дріжджами; на річці навчив би недосвідчену молодичку плавати; в дорозі міг би поділитися з товаришем шматком хліба І ковбаси. А тут? Кому потрібна моя благодійність? Кому ти приємність зробиш?» Озимий окинув поглядом сусідні столики, бігцем ковзнув по обличчях відвідувачів, але на жодному не вловив натяку на потребу в чиїйсь допомозі чи, бодай, в чиємусь співчутті. Він уже поклав газету і підвівся, щоб залишити, як тепер мажуть, заклад громадського харчування, коли це його зір раптом затримався на жінці, що стояла за буфетом. Середніх років, з густими зеленими тінями під очима, у жорсткій попелястого кольору перуці, вона то здоровенним но- жем гучно рубала сухе куряче крило, то брязкала склянками й тарілками, то кулеметними чергами тріщала кісточками старої рахівниці. «Ось кому я нині зроблю приємність, не вагаючись, вирішив Микола Прокопович, дивуючись, що, коли брав вечерю, якось зовсім не звернув уваги на буфетницю. Людині часом так небагато треба для повного щастя. Звичайнісінька подяка, добре слово зігріє її, навіть душу окрилить». Правда, пильніше простеживши, Озимий помітив, ям буфетниця ножного, хто з черги наближався до неї, ніби пронизувала блискавками своїх карих очей. І йому здалося, що жінка зла. Алг? то тільки на мить. «Добро лід розтоплює, подумав Микола Прокопович, а вона, жінка ось ця, добра того багато бачить? Тут кожен відвідувач до себе уваги вимагає, а сам не дуже розщедриться не те, що на подяку, а навіть на слово привітне». Микола Прокопович все ще стояв біля столу і ніяк не міг придумати, яму саме приємність зробити буфетниці. «Може, вона й справді зла, промикнуа-шись співчуттям, міркував він, але ж ми бачимо її тільки за роботою і зовсім не знаємо, що у неї вдома діється. А там, можливо.... Який там дідько «можливо», неодмінно чолсшім п’яниця. Просмоктався, що спасіння від нього немає. А то й ьзагалі без чоловіка перебивається, а собі й дітям треба ж раду давати, от і махає ножем, склянками й тарілками брязкає». М’яко ступаючи, з приємною посміишою і шанобливим нахилом голови, Озимий підійшов до буфету і чемно звернувся до жінки: - Будьте ласкаві, дайте мені вашу книгу пропозицій. Я вам хочу...…
 Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"