Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1977 №08 Сторінка 2

Журнал Перець 1977 №08 Сторінка 2. Наші кращі люди трудящі Олександр Олексійович БОНДАРЧУК Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР, ланковий механізованої ланки колгоспу ім. Горького Народицького району на Житомирщині. Минулого року його ланка виростила по 358 центнерів картоплі з кожного гектара на площі 130 га. На все Полісся й навіть далі Лунає слава ще й яка! Що ешелонами картоплю Дають орли Бондарчука! Сергій Никонович ЗАЇЧЕНКО Герой Соціалістичної Праці, токар Кременчуцького автомобільного заводу. Робота розточка вимоглива й точна. Робота токарна жарка і ударна. Найліпшого класу, найвищої проби така лиш робота йому до вподоби! Марія Броніславівна ІЛЬЧУК депутат Верховної Ради УРСР, заточувальниця Хмельницького заводу тракторних агрегатів, ударниця 9-ї п’ятирічки, наставниця молоді. Трактори многотонні орють, сіють, волочать трудівниці невтомній добру славу рокочуть! Дружні шаржі А. АРУТЮНЯНЦА Таке питання виникло в мене, коли я вже повертався з Романківців. А коли їхав туди, то жодних сумнівів не виникало, був переконаний: ну, звичайно, незвичайна! Бо ж, погодьтесь, навіть далеко не кожна третя сім’я може похвалитись десятьма дітьми. Та коли додати, що майже всі десятеро або спеціалісти з вищою освітою, або тепер навчаються у вузах... Значить, незвичайна? Але коли сумніви все-таки з'явились, то давайте не будемо поспішати з однозначною відповіддю. Спочатку ближче познайомимось з родиною сільського вчителя Миколи Йосиповича Кашпора. Здавна відома істина: сім'я це суспільство в мініатюрі. На сім'ї Кашпорів ця істина проявляється дуже виразно й наочно. Чого, власне, потребує суспільство для нормального існування? Треба, щоб у ньому було кому обробляти землю, робити машини, шукати корисні копалини і т. ін. Гляньмо, як відгукнулись на ці потреби суспільства Кашпори. Обробляти землю? А що ж, питається, робить механік Романковецької «Сільгосптехніки» Михайло Кашпор?! А до чого ж готуються студенти Української сільськогосподарської академії Микола та Галина?! Треба ще розумно охороняти та експлуатувати наші природні багатства, зокрема ліси. Будь ласка! Саме цьому присвятив себе випускник тієї ж академії, працівник Рахівського лісництва Валерій Кашпор. Природні багатства це ще ж і корисні копалини. Пошуками їх на Сахаліні займається випускник Івано-Франківського інституту нафти й газу Юрій Кашпор. А його сестра Надія, закінчивши інститут кольорових металів, працює в Красноярську. Суспільство не може забувати про свою безпеку, про охорону свого мирного життя. Не забула про це й сім’я Кашпорів. Свідченням цього капітан Радянської Армії Олександр Кашпор. Звичайно, кожне суспільство постійно турбується про виховання молодого покоління, про підготовку майбутніх спеціалістів Коли треба, то треба! Саме цим і займається доцент Житомирського педагогічного інституту кандидат хімічних наук Віра Миколаївна Кашпор та аспірант Української сільгоспакадемії Сергій Кашпор. До цієї благородної діяльності готує себе й студентка педінституту Тамара. Отака вона, нормальна ланка нормального суспільства. Що ж, виходить, нічого незвичайного? Але ж згадаймо, що ланка ця вийшла з колись бідацького буковинського села Романківці, де в свій час майже всією землею, а заодно й всіма людськими долями (вже без «майже») володів і правив камер-юнкер царського двору пан Крупенський, де на тисячу селянських господарств було лише шістдесят парокінних, де землю переважно обробляли супряжним (або, як тут кажуть старі люди, «супружним») методом, та ще й позичаючи один в одного плуга, бо один плуг припадав лише на шість дворів; де на все велике село була одна початкова школа, в якій головним вважався такий суто науковий предмет, як закон божий його читали аж чотири рази на тиждень. Та, з іншого боку, воно наче й нічого дивного нема, коли в нинішніх Романківцях, крім початкової, є ще й середня школа. А ще є й спеціальна музична. У селі чудовий Будинок шкільна. Дитячий садок, в якому, до речі, виховувались всі менші діти Кашпорів. Отже для освіти, культурного виховання дітей умови, прямо скажемо, в наш час... звичайні. Секретар парторганізації місцевого радгоспу імені XX з'їзду КПРС Засиль Васильович Гандзій, колишній колгоспний бригадир, історик за освітою, великий патріот Романківців, який…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"