ГУМОР І САТИРА

Перець 1977 №05 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1977 / № 05 / Сторінка № 7

Перець 1977 №05 Сторінка 7. Мал. В. ГОРБАЧОВА ДО 150-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО БАЙКАРЯ ЛЕОНІДА ІВАНОВИЧА ГЛІБОВА ЛАСТІВКА Й ШУЛІКА Здасться, байка просто бреше, А справді ясну правду чеше. Нічого в світі не мине, Читайте, згадуйте мене. Л. І. ГЛІБОВ. ОСЕЛ І ХАЗЯЇН Один хазяїн мав леваду. Самому ніколи левади стерегти. Бо треба дать у полі раду, Щоб діла не звести, А тут ще нікого й наймати: Робочий час пильнує всяк. Знайшовсь Осел-мастак, Його й найняв левади доглядати, Проклятих горобців та гав ганяти. Осел був чесний неборак, Не гріх сказать, що слід би й людям так, Не то щоб що листка займать боявся, Одна біда що недотепний вдався; Шкідливих горобців та гав Він щиро так ганяв. Що витоптав всі кавуни і дині. Неначе буря рознесла. Як глянув господар і зозла аж посинів, Вхопив рубель та й ну гатить по спині Сердешного Осла. А люди, сміючись, піддакують ще збоку: «Отак йому, отак, щоб знав, Як з баштана робить толокуія А я б їм те сказав, Що нічого Ослові дорікати, Що лучче б розуму спитати У того, хто наймав... 1872. ОХРІМОВА СВИТА Була в Охріма сіра Свита, Так хороше пошита: Із-заду вусики з червоного сукна. На комірі мережечка така, що на, Хоч голові носити! Дурний Охрім не вмів її глядіти, Таскав, коли й не слід таскать. Раз став він Свиту надягать, Аж дивиться рукава вже продрались. От мій Охрім, щоб люди не сміялись, Налагодивсь латать. А де ж суконця взять! Охрімові не вдивовижу! «Ми знайдемо! він каже сам собі, Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбі». Зробив І Свиту знов надів. І хороше йому здасться, Хоч руки й голі до локіт. Так он біда: куди він не поткнеться Усяк од реготу береться за живіт. Розсердився Охрім, що з його так глузують... «Стривайте ж, каже, коли так, Зроблю ж я осьде як... Нехай дурні собі пустують: У них, видно, жуки у голові... А ми втнемо рукавця і нові, Хіба мудрація велика!» Охрім догадливий був парубіка! Прехорошенько взяв Підрізав поли він чимало, Якраз щоб на рукава стало, Покраяв та й попришивав І знов рукава як рукава; І ходить мій Охрім, неначе та проява. Та й думас: «Ось я-то молодець. Удався хоч куди хлопчина!» Дурний, дурний; а на йому Свитина, Неначе той німецький каптанець! Отак і з тим буває. Хто чортзна-де добро своє діває А там як кинеться вертить і так, і сяк. Неначе горобець у клітці... Дивись, згодя гуляє неборак В Охрімовій куценькій Свитці. 1853. ОРАЧІ І МУХА ХМЕЛИНА Й ЛОПУХ Трудяща Ластівка край берега літала: Земельку мокрую збирала, Щоб хатоньку собі зліпить, Щоб де було і їй, і діткам жить, Тихеньку долю веселити, І бога, і людей хвалити. ПАЛЯНИЦЯ Й КНИШ Сиділа у печі хороша Паляниця; На господиню стала гомоніть: А щоб їй так і сяк! І докіль тут сидіть! У очі вилаю, бо не велика птиця!.. Мовчи та диш! Озвався у куточку Книш. Коли не людям байка пригодиться, Не всяка стежечка без спориша, То, може, знайдеться такая Паляниця, Що іноді послухає Книша. 1891. У полі Орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її, непрохану, ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила, Бо звикла змалечку кохаться у чужому. Надвечір Орачі верталися додому, І Муха там на розі у вола. Зустрівсь Комар на лузі край села Та й каже сміючись: Добривечір, сестричко! А ти вже тут чого, моя перепеличко? Кума чи родичка кому? А та йому: Бов, бов! Раденький, що дурненький! Хоч довгий ніс, та розум коротенький, Бо Комарі не сіють і не жнуть... Ти роздивись: у полі ми орали, Раненько почали, ввесь день не оддихали, Тепер додому час, з вечерею нас ждуть. Ми й між людьми чимало знаєм Брехливих прихвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб бачили і їх: 1 ми, мов, тут турбуємось і дбаєм! У одному хорошому садочку, Геть-геть аж у куточку. Стирчав кілок між Лопухом, А по йому Хмелина повилася І гарно так з ним обнялася. Неначе дівчина з хорошим козаком. З тобою ми, коханий мій кілочку. Зустрілися у добрий час, Довіку житимем у тихому садочку, Нехай всі дивляться на нас, Зеленая Хмелина розмовляє І на Лопух спесиво поглядає, А той сміється у кутку. Бо чув не раз брехню таку, Хоч і Лопух, а, мабуть, знає, Що здача козирів міняє. Прийшов Хазяїн, висмикнув кілок І посадив дубок Нехай, мов, буде у садочку.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"