Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1977 №05 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1977 / № 05 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1977 №05 Сторінка 2. НАШІ КРНЩІ ЛЮДИ ТРУДЯЩІ Ніна Степанівна САБАДАШ лауреат премії Імені Ленінського комсомолу, делегат XXV з'їзду КПРС, ланкова комсомольсько-молодіжної ланки бурякоаодів колгоспу імені Кірова Чемеровецького району Хмельницької області. Минулого року ланка виростила на кожному гектарі по 600 центнерів цукрових буряків. регес иа. Чи ж маленька то вага по шістсот центнерів в га? Каже Ніна: Ось візьму й не таку ще підійму із комсомолятами, славними дівчатами! регес иа. Ольга Микитівна ШАТЕНКО Герой Соціалістичної Праці, делегат XXV в'їзду КПРС, бригадир малярів будівельно-монтажного управління «Житлобуд» комбінату Кременчукбуд» на Полтавщині. Такі вона вже чари знає, і молодь чарам тим навчає: щоб інтер'єр у домі кожнім та був би витвором художнім! ФЕЙЛЕТОН-УСМІШКА Не секрет, що переважна більшість чоловіків вважає, ніби епоха матріархату це найпохмуріша сторінка в історії людства. Легко здогадатися, звідки походить така оцінка. Адже основна чоловіча маса нічого толком не знає про ту сторінку. Вся Інформація сплюснута в лаконічне: «Усе тоді було навпаки». Недавно я побував у Ямпільському районі на Вінниччині. Або ще точніше у радгоспі імені Суворова. Більша частина середнього керівного складу господарства жінки. I над обома цими частинами, більшою і меншою, поставлена також жінка директор Галина Степанівна Сіра. Хіба це вам не матріархат з тієї точки зору, хто ким керує! I все ж, незважаючи на цю, для декого, здавалось би, прикру обставину, найперше, що я почув, ступивши на землю радгоспу, була пісня. Співав чоловік на прізвище Богач. По тому, як він виводив колінця, відразу було чутно: не з-під батога співав, а від натхнення. Василеві Богачу дружно (і охоче) підтягувало з десяток чоловіків. Та ще як підтягували! Ну, прямо-таки ямпільські соловейки! Люди мені не дадуть збрехати. Бо співаків з радгоспу імені Суворова чув не тільки я, чули не тільки ті, хто в радгоспний клуб ходить, і навіть не самі завсідники районного Будинку культури. Не дадуть мені збрехати жителі Вінниці, куди самодіяльні артисти приїздили на огляди творчості і де їх захоплено оглядали й слухали. Отак-то воно. Чоловік, котрий перебуває під гнітом жіночого каблука, так не заспіває. Це точно. До речі, про каблук. Своє інтерв'ю Г. С. Сіра з Василем Богачем, радгоспним виконробом, я й почав із згадки про цю деталь, за якою схована ахілесова п’ята кожного слабохарактерного мужчини. А не боїтеся ви, питаю, що радгоспне жіноцтво, скориставшись своїми командними висотами у виробничій сфері, спробує перекласти на ваші плечі ще й домашні турботи? Що саме? уточнив співрозмовник. Ну, приміром, кухонні справи? А навіщо? здивувався Василь Богач. У радгоспі є їдальня, де можна смачно і дешево пообідати. А цього не боїтеся? допитувався я і зробив вигляд, ніби колишу немовля. Меланів Іллівна КИСЕЛЬОВА Герой Соціалістичної Праці, делегат XXV в’їзду КП України, доярка держплемзаводу «Червоний шахтар. Криворізького району Дніпропетровської області. Протягом останніх років надою* по 5 тисяч літрів молока від корови. В Подніпров'ї знову й знову слава йде про Кисельоеу: і дорослі, й малюки їй вклоняються, із молочної ріки напиваються! Дружні шаржі А. АРУТЮНЯНЦА Текст В. БОЙКА ....... . УКАЗ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР Про нагородження українського республіканського журналу вПерець» орденом «Знак Пошани» За заслуги в розвитку політичної сатири і плодотворну роботу по комуністичному вихованню трудящих нагородити УКРАЇНСЬКИЙ РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ЖУРНАЛ «ПЕРЕЦЬ» орденом «ЗНАК ПОШАНИ». Голова Президії Верховної Ради СРСР М. ПІДПОРНИЙ. Секретар Президії Верховної Ради СРСР М. ГЕОРГАДЗЕ. Москва, Кремль, 21 січня 1977 р. 2 Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО А навіщо? знову здивувався Богач. У радгоспі с прекрасний дитячий садок «Черешенька». Я почав утрачати терпіння. Запитував коротко: Прати? Є прекрасна пральня, коротко відповідає мені співрозмовник. Купатися? Є прекрасна баня. А коли ви неодружений і не маєте даху над головою? Є прекрасний гуртожиток з їдальнею. Це була його остання коротка відповідь. Бо на підступне запитання, як марнуєте час, Василь хоч і намагався відповісти лаконічно, але на папері воно все одно зайняло чимало місця. Виявляється, що час тут не марнують, як деінде, а культурно й змістовно проводять: на спортивних майданчиках чи в спортивних секціях; у танцювальних гуртках, гуртках духових інструментів, в’язання; беручи участь у радгоспних конкурсах вишивок, різьблення…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"