Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1978 №05 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1978 №05 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. ЖІНКИ ТРУДЯЩІ НАШІ КРАЩІ Телеграфне Агентство Перця ЗДРАСТУЙ, ВЕСНО! КОРЕСПОНДЕНТИ ТАП ПОВІДОМЛЯЮТЬ... ...з БОГУСЛАВА Київсько? області. Радо зустрічають прихід весни жителі цього чудового міста, розташованого на берегах мальовничої Росі. Особливо нетерплячі щодня бігають до річни з термометрами, щоб довідатися. на скільки градусів потеплішала во- ...з ДОНЕЦЬКА. Весна найкраща пора для ремонту квартир. Сотні донечан, з ентузіазмом готуючись до цієї нелегкої, але приємної процедури, цікавляться: де можна дістати шпалери для стій, оскільки у господарських магазинах їх вибір чомусь зменшився? Постійний відвідувач корпункту ТАП у Донецьку В. П. Коноиученко пояснює: ...зі СТАРОЇ ЦАРИЧАНКИ НА Одещині. Юні конструктори Білгород-Дністровсьиого району невдовзі проведуть тут щорічні традиційні змагання мініатюрних моделей суден на підводних крилах. Як і в попередні рони. ...з БАРВІ КИЇВСЬКОГО району Харківської області. Широко розлилася по селу Мечеби-ловому річна Бритай, затопивши городи та оселі колгоспників. У зв'язну з цим трест «Дніпроианалбуд» (саме він, розпочавши понад рік тому споруджувати тут залізобетон - ТАКСІ . ТАКСІ' да за останню добу. Скоро, вже зовсім скоро можна буде прийти сюди з милом та мочал-иою І добряче вимитися, не морочачи голову керівникам райпобуткомбінату запитанням: чому не діє міська лазня? «Шпалери в необмеженій кількості відпускаються по бульвару Шкільному, 4, в тутешньому гастрономі, дирекція котрого уподобала їх як обгортковий папір для масла і ковбаси, поліпшуючи тим самим естетику торгівлі. Я особисто як давній покупець гастроному вже маю триста метрів високоякісних шпалер». змагання відбудуться у зручному, наповненому талими та дощовими водами котловані, виритому облміжиолгоспбудом під фундамент нової СІЛЬСЬКОЇ школи. ний міст, засипав русло ріки й на тому припинив роботи) забезпечив жителів села необхідною кількістю моторних І парусних човнів для внутрісільського сполучення. Люди висловили дирекції тресту щиру подяку за турботу про них. Цікаво, чи у вас таке бувалої Ото задумуєш собі, плануєш зробити щось одне, і раптом трапляється якась придибенція і ти вже змушений робити цілком інше. У мене, наприклад, подібне не раз траплялось. І цього разу так сталося. Давно вже збирався я поїхати в Іваничі, що на Волині, та написати дещо позитивне під рубрику «Наші кращі люди трудящі». Адже там немало таких. Недарма ж Іеаничівський район з багатьох показників сільськогосподарського виробництва веде перед в області, за що заслужено одержує всілякі перехідні та неперехідні відзнаки. Отож, нарешті, вибрав вільний час і зібрався у дорогу. Вже навіть поклав у портфель електро бритву та зубну щітку. Залишилось тільки дати домашнім вказівки, як мають газдувати, поки мене не буде. Коли раптом приносять мені відразу три листи. І всі з Іваничів. І всі, як на гріх, ие про багатьох «наших кращих», а лише про одного і «не кращого». Конкретніше про Івана Яковича Кривенчука, який обіймає посаду директора міжколгоспного комбінату комунального господарства. Самі розумієте, що первісний задум довелося відкласти. Та не в цьому, врешті, суть справи. Це, як той казав, передмова до суті. А сама суть у тому, що багато малосимпатичних дій Івана Яковича, про які писали автори листів, виявились правдою. Правда те, що директор разом з деякими своїми підлеглими свого часу фіктивно списав вагон лісоматеріалу. Правда й те, що в комбінаті розтринькували облицювальну плитку, яка, за свідченням директора, відпускалась «за принципом взаємовиручки». І те правда, що племінник директора Степан Кривенчук, який працював тут на посаді інжене-ра, спекулював цеглою, а наближений до директора завідуючий складом (він же й голова профкому) Георгій Кучер Продавав наліво плитку та штахети. Лише після відповідного представлення з нарсуду їх було звільнено... за власним бажанням. І те не брехня, що три з половиною тонни бензину, які мали бути в наявності, кудись випарувались. Та й те правда, що взагалі в обліку та у відпуску будматеріалів тут не дотримували елементарного порядку. І те правда, що Іван Якович у розмовах з під леглими буває дуже мало схожим на дипломата, а простіше кажучи, не стримує себе у виразах. А це великою мірою посприяло тому, що за плинністю кадрів комбінат майже не має собі пари в районі. Та, врешті-решт, і ие в цім головна суть нашої розмови. Бо про всі ці діяння І. Я. Кривенчуке, раніше чи пізніше, ставало відомо відповідним організаціям та установам, яким належить наглядати та контролювати. І вони, з більшою чи меншою рішучістю, реагували на це. Мене зацікавило ось що: невже І.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"