ГУМОР І САТИРА

Перець 1978 №10 Сторінка 7

(Гуморески, Вінегрет із Перцем)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1978 / № 10 / Сторінка № 7

Перець 1978 №10 Сторінка 7 - Гуморески, Вінегрет із Перцем. ГУМОРЕСКА Робочий день наближався до кінця. Мирон Матвійович Дзвонковий розмовляв по телефону. Скільки часу проговорив він і сам потім не міг пригадати. Коли закінчив, хотів покласти телефонну трубку. Але трубка ніби приросла до вуха. Дзвонковий спробував відірвати Ті вухо пронизав різкий біль. Зляканий на смерть, Мирон Матвійович випустив з рук трубку, і вона повисла, боляче відтягуючи вухо. У цей момент у двері постукали. Дзвонковий швидко схопив трубку і зробив вигляд, що слухає якогось співрозмовника. Ввійшовши, співробітник мовчки поклав папери на стіл і вийшов, так нічого й не помітивши. Ледве зачинилися двері, Дзвонковий знову почав термосити телефонну трубку, намагаючись відірвати її від вуха, але, крім нових мук, ці зусилля нічого не принесли. Ним заволодів розпач. У двері зазирнув його заступник Іван Петрович Лекальський. Зайди, попросив Мирон Матвійович. Сідай і дивись. У його голосі було щось таке, що примусило заступника насторожитися. Дзвонковий відпустив трубку і та звисла, складаючи одне ціле з вухом. Фокус? закліпав очима Лекальський. Сам придумав чи хтось навчив? Він трохи підвівся, простягнув руку через стіл і потягнув трубку. Дзвонковий ледве не завив від болю весь потягнувся за трубкою. Обома руками він перехопив руку Лекальського і затис її, як у лещатах. Той відпустив трубку. Мироне Матвійовичу, що це все значить? Якби я знав, простогнав Дзвонковий і розповів, як усе це сталося. Що робити, га? Негайно викликай швидку допомогу, рішуче порадив Іван Петрович і хотів, було, допомогти набрати номер, але Дзвонковий страдницьки зморщився і сам набрав номер. Через кілька хвилин лікар «Швидкої допомоги» вже заходив до кабінету. Спочатку він ніяк не міг зрозуміти, чого від нього хочуть. Оглянувши вухо з телефонною трубкою, він підозріло перевів погляд з Дзвонкового на Лекальського: чи не розігрують? Потім потягнув трубку Дзвонковий тіпнувся, застогнав, заскреготав зубами і всім тілом потягнувся за рукою лікаря. Здивований служитель медицини сторопів. Це щось нове... Нечуваний випадок!.. Хвороба вікуі.. Обличчя його вкрилося потом. У цей час за дверима вже скупчилися співробітники, до яких дійшла чутка про загадкову пригоду з Дзвонковим. Деякі з них непомітно зуміли навіть прошмигнути до кабінету і тепер юрмилися в кутку. В повітрі витало слово «ампутація». Почервоніле, як варена морква, розпухле вухо Дзвонкового пекло, як вогнем. З сумом він обводив очима присутніх. Необхідна госпіталізація, вирішив лікар. Виписав направлення і поїхав. Тепер вже й ті, хто був за дверима, стовпилися в кабінеті. Ініціативу взяв у свої руки Пальпаль-ценко, який вважався найкраще підкованим у медицині. Перш за все, необхідно зняти напруження, розслабити м’язові зв'язки, і тоді трубка сама відпаде. добре поставленим баритоном вимовив він. Зняти, а як? жалібно промимрив Дзвоько- ГУ МОРЕСК А Працівники індпошиву «Мода-вро-да» були приємно здивовані, прочитавши по обіді на дверях кабінету завідуючого оголошення: «О 17-ій годині засідаємо. Доповідаю особисто. Явка бажаючих обо-в язкова. Зав. Лев Комар». Що за нарада перед вихідним? Може, організована вилазка на пляж буде пропонуватись? гадали кравці. Я запросив вас, почав Лев Леопольдович, коли працівники підприємства по двоє на стільці розмістилися в його кабінеті, для того, щоб порадитися. Газети читаєте? Радіо слухаєте? Телевізор дивитесь? То ж не можете не помітити, що тепер люди в русі. Всі шукають нового. Словом, всюди творять. Тепер спитаймо, як справи у нас? Ану, всі разом гляньмо на себе.... Присутні перезирнулися. А завідуючий вів далі: Я люблю називати речі своїми іменами. Приємна штука премія, га? А нам її в цьому кварталі можна й не... Не тому, що плану не виконаємо, ні. Давайте всі разом думати. Я вас тільки на слід наведу. Наші спідниці не мають знаку якості... Та то не біда. Біда, що нас мода обскакує. Приміром, нині всі потяглися до штанів. То чом би нам у цій справі не бути піонерами? Я вашої ради питаю, щоб не ходили різні там лихі думки, ніби я щось комусь нав'язую. Я люблю поговорити з колективом... Так от, радісно бачити, що спідницям скрізь оголошується бій. Спідниця міщанство на сучасному етапі. Нашим жіночкам сучасну моду. Майбутнє її промовисте декольте і чудові елегантні штани, навіть з вельвету... Хто хоче заперечити? Ніхто! Тоді дозвольте, Лев Леопольдович Комар підняв вказівного пальця, розтлумачити ясніше. Уявіть собі вий, притримуючи по черзі то однією, то другою рукою злощасну трубку. Над цим потрібно поміркувати, Пальпаль-ценко наморщив лоба і почухав потилицю. А що тут міркувати, почувся з кутка несміливий голос тітки Нюри, нашої прибиральниці. Покликати Карповича, вахтера і квит. Оце вже…

Гуморески Вінегрет із Перцем

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"