Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1978 №10 Сторінка 3

Журнал Перець 1978 №10 Сторінка 3. ПЕРЧАНСЬКИЙ ВОГНЕГАСНИК (ХОЧ ТЕБЕ И НЕМАЄ) На Одещині, як і скрізь, віруючих людей залишилося не так-то вже й густо. А серед керівних осіб їх узагалі вдень з вогнем не надибаєш. Проте буває, що приїжджий, зайшовши до кабінету, ні-ні та й помітить в куточку зігнуту постать керівника, котрий стоїть навколішки і запопадливо хреститься... Не вірите? От хрест святий! Запитаєш, бува, такого: Та невже в бога віруєте? Підскочить бідолаха знічено і, кліпаючи очима, відповість: Та ні. Я атеїст. А це так, про всякий пожежний випадок. Справді, пожежних випадків на Одещині, як ніде. Особливо в системі торгівлі. І державної, і кооперативної. Горять склади, палахкотять магазини й підсобки. Тут мимоволі захрестишся. А щоб не бути голослівними, наведемо кілька цифр. За останні п'ять років у системі облспоживспілки нагоріло більш як на два мільйони карбованців, а на підприємствах управління торгівлі лише минулого року відбулося десять пожеж, які завдали збитків майже на півмільйона карбованців. І що характерно кількість отих дорогуватеньких фей-єрверків з часом не зменшується, а, з сумом скажемо, навпаки... Звичайно, раніше кріпка і пильна молитва була найефективнішим засобом запобігання усіх нещасть. З впровадженням же всеобучу та появою сучасних засобів запобігання стихійних лих необхідність тісних контактів з неіснуючим господом ніби відпала. Але що ви накажете робити, приміром, адміністрації магазину № 2 «Культторгу» м. Одеси? Товариші з пожежного нагляду і вказували їм, і розказували, що та яких заходів треба вжити, аби не сталося так, як у сусідів через дорогу. Там стояв точнісінько такий же магазин, тільки господарчий. А тепер магазину нема. Згорів, як свічка... Тож адміністрація культмагу і рада б виконати інструкції пожежників, але керівництво «Культторгу» грошей на це не дає. Не горить, каже. От і лишається сидіти та сумно дивитися на попелище через дорогу, а рука так і тягнеться осінити себе хрестом. Про всякий, знаєте, пожежний... А що вже тоді казати дирекції Одеського універмагу, котрий займає третє місце по Україні за обсягом товарообігу, а не має навіть автоматичної пожежної сигналізації? Катма тут і аварійного освітлення, купа недоліків у електричному господарстві. Уся, словом, надія на гострий зір і чутливий нюх співробітників. їх тут, до речі, аж 1600 чоловік. Та тисячі покупців щодня... Отож універмаг, як самі розумієте, то об’єкт не тільки зберігання великих матеріальних цінностей, а ще й масового перебування людей. А тим часом, ще при його побудові було допущено стільки ляпів у протипожежному відношенні, що працівники пожежної охорони не давали згоди на його експлуатацію. А тепер, через двадцяту років, кількість товарів, що надходять у продаж, майже потроїлась. Вже давно є проект розширення приміщень, але на території майбутнього будівництва мешкають 103 сім'ї, які потрібно кудись відселити. Звісно, це не така легка справа, але для однієї сім'ї, котра займає ветхий будиночок просто на подвір'ї універмагу, міськвиконком уже якось міг би знайти квартиру. Бо в сім'ї тій, що не кажи, двоє дітей, у приміщенні газове опалення, а поряд склади, на подвір'ї постійно знаходяться товари. Одна іскра й готово. Звичайно, не доведи господи... Певна річ, не господь, а нехлюйство керівників «Галантерейторгу» призвело до пожежі в магазині № 1 на знаменитому Привозі. Полум'я тоді гамкнуло товарів на суму біля 350 тисяч карбованців і весь другий поверх магазину. Перший зараз працює, але в протипожежному відношенні тут все залишилось, як і було. Урок не пішов на користь. Правда, обласне управління торгівлі виявляє певне занепокоєння. Було навіть написано лист у Міністерство торгівлі УРСР з проханням дозволити ввести до штату співробітника, який би займався організацією технічного обслуговування систем протипожежної автоматики. Але в Києві їм відмовили, забувши, мабуть, вказівку союзного міністерства, яке ще 13 листопада 1973 року зобов’язало ввести такі посади до штатів геть усіх обласних управлінь. В облспоживспілці, як вже було мовлено, фей-єрверки…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"