Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1978 №02 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1978 / № 02 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1978 №02 Сторінка 3. можна зустріти на всіх навколишніх база-основним як ширма: городи У селі Преображенці Томаківського району на Дніпропетровщині чи не кожен другий в’яже віники із проса «сорго». Місцевих дядьків і тіток рах. Для декого свіжа копійка стала заробітком, а робота в колгоспі щоб не відрізали город. А місцеві суцільні просяні джунглі. Доти, поки базарювали представники старших поколінь, процес купівлі-продажу не відзначався оригінальністю: дядько брав на спину невеличку І в язку віників, сідав у реисовии автооус, їхав куди треба, і там уже торгував своїм товаром. Та кілька років тому в тісні ряди віникарів улилися свіжі сили в особі головного інженера місцевого колгоспу «Зірка» Павленка, бригадира тракторної бригади Кодри, інженера по експлуатації машинно-тракторного парку Карнауха, і ситуація круто змінилася. Треба крокувати в ногу з часом, висловив своє інженерне кредо Андрій Андрійович Павленко і тут же конкретизував: 3 роздрібною торгівлею слід кінчати. У мене, скажімо, індивідуальному порядку, потрібно півсотні базарних днів з підвищеним попитом на продукцію. Махнути рукою на машинно-тракторний парк і повністю переключитися на улюблене заняття я не можу, бо миттю виметуть із колгоспу. І не тільки я. Жоден колгоспний інженер чи інший головний спеціаліст не може дозволити собі такої розкоші. Тому я вважаю, що майбутнє нашого промислу за оптовою торгівлею. Треба знайти такого покупця, щоб раз-два і в дамках. З тисячами в кишені. Якби ж то знайти такого, замріявся бригадир Кодра. Немає нічого простішого, оптимістично запевнив Павленко. У нас під боком Запоріжжя з його промисловими гігантами. А на кожному гіганті завжди знайдеться купка сміття. А де сміття, там і віник потрібен. Я сам бачив, як один постачальник рвав на собі волосся, бо оптова база не виділила йому мітел. Я далекий від бухгалтерських лабіринтів, мовив бригадир Кодра, але, здається, гіганти нічого не можуть купувати за готівку. Навіть віники. Вони можуть лише переказати гроші з одного банківського рахунку на інший. А нам потрібна готівка. Тут вам рідна кооперація допоможе, подала голос бухгалтер місцевого сільського споживчого товариства Ганоцька. Оформимо, ніби наше товариство заготувало ваші віники. Я ваші гроші одержу і на ощадні книжки перерахую. Тоді повний порядок, підсумував головний інженер Павленко. Ти, Василю Андрійовичу, починай стукати. Наступного ж дня В. А. Карнаух постукав у двері заступника директора Запорізької шов-конамотувальної фабрики Володимира Дмитро- Віники потрібні? з порога запитав він. Можемо запропонувати необмежену кількість. Ми... Пробачте, хто це ми? підвівся Володимир Дмитрович. Ентузіасти, ухилився від прямої відповіді Карнаух. Але за якість не хвилюйтеся. Зроблено на рівні світових стандартів. Почім штука? перейшов ближче до діла Буц. Сто двадцять копійок. Та ви збожеволіли! обурився Буц. Ми одержуємо з баз удвічі дешевші. Так то ж бази, заперечив Карнаух. Вони вам і «спасибі» не скажуть, а ми…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"