Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1978 №24 Сторінка 3

Журнал Перець 1978 №24 Сторінка 3. и що, якимсь очима людини, г отруту. важко зітхнув звик голитися не можу перейти на Я зустрів його пізнім вечором на людній міській вулиці. І ледь пізнав давнього знайомого, літнього інтелігентного чоловіка, якого десь близько року не бачив. Господи, як він змінився! Завжди охайний, чисто виголений, акуратний, тепер він скидався на опудало: заріс густою бородою, штани пожмакані, сорочка брудна. Що сталося з людиною? Цікавість перемогла тактовність. Зупинив його, запитав: Що з вами? Хто ж у такому, пробачте, солідному віці заводить бороду?! там молодик?! Він глянув на мене погаслими яка збирається покінчити життя не знає, що обрати: мотузку чи Ет, якби тільки борода... він. А що поробиш, коли я електробритвою і вже леза. А в нашому дев’ятиповерховому будинку нема світла. Відключили. Тому не можу й штанів попрасувати, бо не працює електропраска, й сорочки випрати, бо завмерла пральна машина. Дітей своїх ми попереводили на другу зміну, щоб домашні завдання могли робити при денному світлі. А сам я оце повертаюся з роботи, дивився там програму «Час». Інакше зовсім здичавієш, удома ж бо телевізор не подивишся, не працює... Ех, забалакався я з вами, а мені ще треба встигнути купити молока на вечерю... І свічку. А чому ж уранці не купили молока, перед роботою? Бо до вечора скисло б. Адже й холодильник не працює. А свічку кому збираєтеся ставити? Та ж собі й домочадцям. Бо ж вечеряємо при свічці. Уже цілий рік... Хочете сказати, що вже цілий рік у вашому будинку нема світла? Саме так... Але нічого... В очах співбесідника спалахнув вогник надії. Обіцяли вже за кілька днів підключити. Відріжуть у сусідньому, шістнадцятиквартирному, чать. Аз якого дива взагалі відключають? Бо завод, що поблизу нас, бачте, розтринькав електроенергію, і на наш будинок уже не вистачило... Чи можете ви, дорогі товариші, уявити собі щось подібне? Не можете? Розумію, важко. А от я, як бачите, спробував уявити. Хоч у дійсності, як ви, мабуть, здогадалися, нічого такого не було. Власне, не те, щоб зовсім уже нічого. Дещо було. А саме: завод електроенергію таки розтринькав. І не тільки той, що поряд, а й той, що подалі, і той, що геть на околиці. Івано-Франківський завод «Автоливмаш». Стоїть там електропіч потужністю 58 кіловат. Але завантажена вона перманентно лише на двадцять процентів. Тобто чотири п’ятих споживаної електроенергії йде, сказати, в атмосферу, де як відомо, й без того електрики доста: інакше звідки тужністю в ну десяту, ганізаторів 133 тисяч 133 тисячі саме та кількість електроенергії, що потрібна на цілий рік дев’ятиповерховому стоквартирному будинку з усіма його світильниками, телевізорами, холодильниками, пральними машинами, електробритвами, магнітофонами, радіолами, електропрасками та іншими звичними для кожного чудесами нашого цивілізованого сьогодення. У суботні дні на цьому ж підприємстві можна часто-густо спостерігати таку симпатичну картину. На роботу виходить кілька людей, щось нам підклю- блискавицям братися?! Інша піч, по-19 кіловат, завантажена лише на од-Така широта натури заводських ор-виробництва призводить до втрати кіловат-годин щороку. А що таке кіловат-годин? А це приблизно і є та- заводі також працює кожної ЗО кіловат. З завантажена, ікна то коли випаде дві них інша, навпаки, в цехах тут там поладнати чи поштурмувати. І от вмикають могутній компресор,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"