Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1978 №09 Сторінка 12

(Байки)
Перець 1978 №09 Сторінка 12 - Байки. (ЗОВСІМ НЕ ДЕТЕКТИВ) Під обідню пору, коли й черговий конюх кудись помчав виконувати спецнаряд, бригадир Василь Гичка лишився наодинці з невеселими думками і важкою головою. Він зачинив-вся в кабінеті і заходився наповнювати його тютюновим димом. Згодом кинув недопалок і підняв телефонну трубку. Ферма? Копитенко? Це я, Гичка. Іване, до тебе заїздив Охрімен-ко? Не було ще? Ну, чекай. Гм... Операція «ППС». Зрозумів? Зрозумів! То покеруй там. Ага... потрусіть і сепараторний пункт, а то він у тебе, як автономна коаліція. Зрозуміло. Які подальші вказівки? Коли Охріменко зробить свою справу, повідомиш. Кинувши трубку, Гичка підпер голову кулаками і став бездумно водити очима за мухою, що шпацірувала по засмальцьованій книзі нарядів Згодом клята муха почала збільшуватись, а коли виросла до розмірів горобця, стала двоїтись, троїтись і нарешті розпливлась у велику сіру пляму... Розбудив Гичку телефон. Доповідаю, шеф, горланив у трубку Іван Копитенко, Охріменко щойно відбув і прямує далі своїм маршрутом. Що далі? Будь на місці. За тобою заїдуть. Скоро Гичка знову вийшов на зв'язок. Ал-ло-о-о! Свиноферма? Здоров, Яшо. Охріменко ще не... перевіряв твого об’єкту? Уже? Ну, і як? Скільки виявили? Сорок шість, Василю. Ого! Добре стараєтесь. Давно поїхав Охріменко? Хвилин п'ять. Взяв курс на ППС... Тоді слухай команду. Запрягай свого Гривастого, заїдь на ферму, прихопи там Івана Копитенка і прямим сполученням до мене. Настрій у Гички покращав. «Що то телефонізація, усміх- ПОМІРКОВАНИЙ І ШАЛЕНИЙ БАЯНА Зустрілись двоє: Як діла? Угору йдуть? Еге, дивлюся, ти гульнув добряче. Шалений втер лице червоне, аж гаряче: Що там гульнув! Не в цьому суть. Тобі дурнички все та смішки. Капут нам скоро! Кришка! Мені, тобі Європі всій: В них танки, літаки напоготові в бій! Ось-ось десанту жди! Звідтіль, зі Сходу. Ось-ось ота фаіальна мить Усе тріщить, вогнем горить!.. А Перший: Воду пий, чистеньку воду. Хай ог боронить щось міцніше пить. Смієшся? А читав... Ще ні. Але бува, бува. Оце звідтіль, з Союзу, днів тому за два Три дівчини звичайні три дівчини! Десантували у сусідньому краю. Так уяви собі хай згину, де стою! Вони вже полонили півкраїни. Водневу мають?! Дужче в сто разів: Бандури в них дзвінкоголосі. Усмішки чарівні і солов’їний спів В серцях дзвенить і досі. Скрізь їм гукають «біс», їм плещуть У долоні. Шалений аж скипів: Так то ж були вони, розвідниці червоні! А ти радієш, як цукерці карапуз. Приспати, обдурити хоче нас Союз! Не знаєш їхньої натури? Сьогодні шлють пісні,…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"