Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1978 №09 Сторінка 8

(Вінегрет із Перцем)
Перець 1978 №09 Сторінка 8 - Вінегрет із Перцем. Живе собі в річці Айдар, що на Ворошилов-градщині, премудрий пічкур, до того премудрий, що вся риба за порадою до нього звертається. Такий авторитет він завоював не тільки тим, що зумів уціліти, хоч це теж свідчило про неабияку кмітливість. Адже були часи, коли риби в Айдарі аж кишіло: коропи як ночви, щуки як акули, соми телят у воду затягували, а від окунів вода смугастою здавалася. І майже кожен намагався бідолашним пічкуром поласувати. Якось, підрахувавши, скільки їх з'їдено за один день, пічкурі запанікували: Давайте, кажуть, спокійніших місць пошукаємо. Розповідають, що в річці Білій, притоці Айдара, окуням та щукам нічого робити: вона настільки обміліла, що їм на пузі за здобиччю повзати довелося б. А нам і цієї глибини вистачить. М» Нікуди звідси я не попливу, відповів премудрий пічкур, якого тоді ще не вважали премудрим, менше швендяти треба, то ніхто і не з’їсть. До того ж, і в нас незабаром буде не гірше, ніж у річці Білій. Та невже?! здивувалися родичі. Звідки тобі це відомо? Звідки, звідки, передражнив пічкур. Ви тільки й знаєте, що в муляці порпатися, а я ширше на життя дивлюся. Інколи заради розширення світогляду навіть із води вискакую, аби хоч одним оком кинути, що ж на березі робиться. І прислухаюся. До чого? А ви самі посл хайте, порадив пічкур. Що чуєте? Пічкурі принишкли. Якесь «дир-дир», невпевнено мовив один. Правильно «дир-дир», похвалив премудрий пічкур. «Дир-дир» на лівому березі, «дир-дир» на правому. На людській мові це зветься боротьбою за ефективне використання землі. Круті схили орють доти, поки трактор ледь у воду сторчака не летить, резерви вишукують. Луки та заплави переорюють під городи хочуть пустити. О! зраділи пічкурі. Точнісінько так починалося і на річці Білій. Спочатку луки зорали, потім схили. Може, це наші молитви до людей дійшли, і вони за нас заступаються? Усі люди тут ні при чому, заперечив премудрий пічкур, але є серед них такі, котрих вони самі ж називають недалекими. Себто, які живуть за принципом: на наш вік природи вистачить. Саме такі й переорюють береги. Премудрий пічкур як у воду дивився. Минуло небагато років: зорані круті береги покрилися густим мереживом зморшок майбутніх ярів, із піднятих плугом лук і заплав дощі змили в Айдар тисячі кубометрів грунту, і пічкурам почало дихатися легше. Ріка обміліла, заросла очеретом. У багатьох місцях жаба могла її перестрибнути, а де все-таки не перестрибувала, то вбрід переходила. Щука та її хижі родичі попливли з Айдара шукати, де глибше. А премудрого пічкура мало не на плавниках носили. Проте незабаром радість переросла в тривогу. Слухай, шановний пічкурику, мовила нова делегація, може, і нам треба подумати над тим, куди тікати? Адже коли отак і далі ріка мілішатиме, то й нам в Айдарі місця не буде. Без паніки! заспокоїв їх пічкур, я людей добре знаю. Інколи вони самі створюють труднощі, щоб потім з ними боротися. Скоро почнеться боротьба і за збереження Айдара. І знову він як крізь воду дивився. У 1971 році Ворошиловградський облвиконком прийняв рішення «Про невідкладні заходи по поліпшенню охорони і використанню малих річок і ріки Сі-верський Донець». Що робити? захвилювалися…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"