Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1978 №09 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1978 / № 09 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1978 №09 Сторінка 5. ДАЛИ Катерина Дорош завідувала молочно-товарною фермою № 2 колгоспу «Шлях Лені-ьз» Козелецького району на Чернігівщині, працівники ферми помітили, що Дорош завела фіктивний облік робіт, а декому безпідставно нараховувала чималу суму заробітку. Лист про це надійшов Перцеві. ПЕРЦЮ! Як повідомив редакції начальник Козелецького районного управління сільського господарства тов. Каменецький, факти підтвердились. За зловживання і неправильний облік робіт Дорош К. Г. з посади завідуючої фермою знято. Скільки уже про це писалося! Скільки уже про це говорилося! Приймалися рішення, приймалися постанови. А в них вказувалося: «Продавати будь-які товари з навантаженням категорично заборонено». А воно як горохом об стіну. Ви хочете, приміром, кілограм риби мороженої, а вам кажуть: Будь ласка, навіть два. Але беріть ще й випивку на додачу. І продають. І торгують! Без вигадки! Без перебільшень кажу. їхав оце у відрядження. До Погребища. У знаменитому своїм рестораном і вокзалом Козятині пересадку робив. Не встиг і по перону пройтись, коли це раптом дорогу перетнула пресимпатична молодичка у білому халаті. Апельсинів треба? у «Треба», повторюю мимохідь. їду ж у То беріть. Два карбованці дев’яносто вісім копійок. Кілограм... Чого ж так дорого? перепитую. Базарна ціна чи як?! Ресторанна. Ми від ресторану... А це що з апельсинами вологе і жовте? Цукор... і поліетиленовий кульок. Бачу, що поліетиленовий. Але для чого мені цукор? А окріп на нашому вокзалі безплатний, жартує дамочка і, схопивши у мене троячку, сором'язливо додає: Вибачте, у мене немає двох копійок... Я махнув рукою і пішов геть. А вона уже на шепетівській платформі вигукувала: «Апельсини! Є свіжі апельсини! Кому апельсини?» Кажуть, на цих самих апельсинах колись «купився» й голова правління Погребищенської рай-споживспілки т. Панасюк Б. Л. Ти бач, обдули! Ну й торгаші козятинські! обурювався він. Ну й мастаки! У таких ніякий товар не пропаде! Не поіржавіє, і міль не поїсть. А хіба у нас не так? дорікнули його земляки, що сиділи навпроти в купе. У нас такого нема, гаряче заперечив Борис Леонідович. Ми торгуємо чесно. Без причепів... А ви проїдьте по селах району. Особливо по віддалених, і тоді побачите ще не таке... У нас не те, що цукор, а цигарки до цигарок додають... Ну, ну! Не перебільшуйте, не на жарт образився Борис Леонідович, але в душі вирішив: «А чому б і справді не поїхати по району та не поглянути на оту торгівлю на селі. Так ні сіло, ні впало говорити не будуть. Візьму кілька новачків із собою. Чи голів із сусідніх споживчих товариств і, так би мовити, інкогніто по району». Дав сам собі слово голова і дотримав його. Бачили його, кажуть, і в Булаях, і в Ординцях, і в Спиченцях. Навіть у віддаленому від райцентру Довжку, і там побував. Борис Леонідович стояв на вулиці, а його підлеглі купували товари. І ось до борошна їм додали по дві…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"