ГУМОР І САТИРА

Перець 1978 №21 Сторінка 13

/ Перець /Журнал перець / Рік 1978 / № 21 / Сторінка № 13

Перець 1978 №21 Сторінка 13. Мал В ГОРБАЧОВА ЛІКУВАННЯ ГУРКОТОМ А ви цигарку запаліть, кажуть, допомагає, простягнув пачку «Біломора» чоловік з вусиками, розглядаючи мою опухлу щоку. Аналгінчик на зуб покладіть, біль як рукою зніме, порадила тітка з кошиками. Пробував не допомагає, простогнав я. І не допоможе, махнув рукою дідусь, який сидів на лавочці навпроти. Єдиний спосіб втихомирити вашого зуба гуркотом. Як? майже вигукнув я. Гуркотом, повторив він. До речі, це недалечко від вокзалу в обласній лікарні. Я був згоден на будь-яку екзекуцію і через кілька хвилин розмовляв з хворими, які прогулювалися біля входу до Сумської обласної лікарні. Це правда, що тут лікують звуками? Ага! Печінку гуркотом автобусів, нирки гуркотом грузовиків, склероз гуркотом мотоциклів, засміялися вони Ти бач. який стрибок уперед медицина зробила! захоплено вигукнув я, і за кілька хвилин сидів перед головним лікарем Іриною Костянтинівною Єгоровою. У мене зуб... коротко проінформував я її. А у вас, чув, гуркотом лікують... Хто це вам таке сказав? Усі кажуть, ухилився я від конкретної відповіді. Навпаки, гуркіт дуже заважає нам, важко зітхнула вона, хворим потрібен спокій... То й що ж? Це раніше у нас було тихо. Уявляєте, за вікном солов’ї співали, білки радували око. А після того, як зробили в нашому місті об’їзну дорогу, майже весь автотранспорт з траси Харків Київ повз нашу лікарню проходить. З усіх боків гуркоче. Шум, який стоїть майже цілодобово, набагато перевищує допустиму норму. Я вже не кажу про чистоту повітря. Буває, що й операції доводиться відкладати. Герметичність наших вікон не розрахована на таку забруднену атмосферу... Ірина Костянтинівна ще про щось розповідала, але я вже не чув. У моїх вухах гуркотіло, пілікало, деренчало, скреготало, чмихало Я вибачився і помчав на вокзал. Дідусь, який радив з’їздити до лікарні, сидів на тому ж місці. Як вам не соромно обманювати народ! випалив я. А що, не допомогло? здивувався він. І тільки тепер я згадав про свій зуб. Він не болів. Вуха боліли, а зуб ні... А я що казав? Там варто півдня посидіти і забуваєш, що в тебе за болячка була. Думаєш тільки: і коли той шум хоч на хвилину припиниться, мовив дідусь, сумно дивлячись вслід колоні…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"