Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1978 №21 Сторінка 11

Перець 1978 №21 Сторінка 11. КОЛОЛІТЕРАТУРНЕ Не з Марком Зісманом, звичайно, з Марком Твеном. Зустрілися, те-се, він страшенно зрадів, мене побачивши, обнімає, цілує, руку тисне, трясе, можна сказати, руку мало з плеча не висмикне. Каже: Колю! Старик! Скільки літ, скільки зимі Який я радий, що тебе побачив! Ти собі уявити не можеш, який я радий. Читаю, брате Колю, все читаю, тобою написане, і, знаєш, по-щирому тобі заздрю! Який талант, як воно в тебе здорово виходить! Читає оту твою гуморесочку «Перці»... Яку? Та яка різииця, яку? Вони всі в тебе геніальні! Як блискуче, як дотепно, як талановито написаної І де ти тільки тих сюжетиків набираєш? Або ота твоя гумореска, що у «Вечірці» друкувалася, то ж шедевр! Котра? Яке різниця котра? Вони всі шедеври, всі геніальні! Ех, заздрю я тобі, Колю! Мені б твій талант... Знаєте, мені його якось аж трохи шкода стало, тим більше, що й він письменник досить таки обдарований. Кажу: Не прибідняйся, Марку, ти, старим. теж молодець! І в тебе с вдалі речі. От візьмімо хоча б цю... як вона? Ну, ту, де ти пишеш, як редагував сільгоспгазету, як у тебе там груші на вербі росли... Та не груші і не на вербі, там про диню йшлося... Може бути, може бути. Значить, я неуважно читав. Або ця, є ще в тебе непогана гумореска, як вона... Ну, та, де про жабу пишеться. Ну, про ту жабу, що здорово стрибала доти, доки їй черево шротом не напакували .. А-а-а! «Жаба з Клівленду, що стрибала»? Дрібнотем'я, старик, страшенне дрібнотем'я. Нічого, нічого, Марку, випишешся! Обдарування в тебе є. Не таке, звичайно, як у мене, але с. Пиши, пиши, виробляй, Марку, стиль, дивись і випишешся! Спочатку в колективний збірничок можна буде відібрати дещо, у «Молоді», здається, щось таке упорядковується, можу словечко закинути... Ом, Колю, буду тобі безмежно вдячний! Нічого, Марку, нічого! Ти, головне, пиши, дивись і книжечка вийде! Куди вже мені! Знаєш, я як твою чергову гумореску прочитаю, так у мене й руки опускаються. Думаю собі «Що я після Колі можу нового в гумористиці сказати?» Нічого, Марку, нічого, скажеш! Ти більше працюй над собою. Мене читаєш це добреї Це тобі в роботі допоможе. Читай, Марку, читай мої гуморески, вчись майстерності, і есе буде о'кей! Так, здасться, кажуть у тебе на батьківщині? Так то воно так, але, мабуть, з гуморесками пора мені «зав'язувати». Може, романе якого напишу... Знаєш, навіть назву придумав: «Янкі при дворі короля Артура». Ну... що я тобі можу сказати? Спробуй, звичайно, свої сили, але з гуморесками, Марку, не поривай. Не кажи, Колю, й не говори! Після тебе мені в цьому жанрі нічого робити. Дивись, тобі видніше. Для «Веселки» хочу щось дати. Про двох хлопчиків. Одного звати Том Сойср, другого Гек Фіни. Не розкидайся, Марку, не поривай з гуморесками. НІ, Колю, кажу ж після тебе мені в цьому жанрі нічого робити. Розумієш починаю своє щось писати, а мене тягне твоє читати! Почитаю перо з рук випадає. Не втну я так, як ти, ой, не втну! Ну, я ввічливо промовчав. Не став навіть старика втішати, щоб ще більше його не травмувати Постояли, покурили. Я сигарету, він сигару. Потім вій помітив, що я делікатно на годинника поглядаю Як делікатна людина, інтелігентна, вихована, почав очима урну шукати, куди б недопалок сигари викинути. Питає: Ти, Колю, кудись поспішаєш? Пробач, старик, я тебе затримую, я й так у тебе стільки дорогоцінного часу забрав... Та оце хочу на вокзал доскочити. А що, «Еней» хіба на ремонті? Не в тім суть. Розумієш, маю двох славних хлопців зустріти Вони в Чопі у один вагон сідають, прибувають поїздом «Чоп Москва». Один іде з Праги, другий з Белграда. Ти їх не знаєш, і вони тебе навряд чи знають, не читали, мабуть, тебе. Ти вже пробач, старик, тут таке діло. А я з ними нерозлийвода! Бронек і Славко. Отакі-о хлопці! задер я вертикально догори великого пальця, щоб Марко зрозумів, що то за хлопці. Шкода, скажу вам по совісті, мені Марка стало самого на вулиці…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"