Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1978 №19 Сторінка 3

(Телеграфне Агентство Перця)
Перець 1978 №19 Сторінка 3 - Телеграфне Агентство Перця. ДРІБНИЦЯ, а неприємно Одразу хочу відмежуватись од тих громадян, котрі на всю нашу службу доброго настрою дивляться крізь чорні окуляри і гудять II оптом. Не прошусь у компанію і до тих, хто вважає, що коли вони переступають поріг сфери обслуговування, то її працівники повинні носити їх на руках, садовити у м'яке крісло, а на прощання дарувати їм ще й сувенір. Разом з тим не беру на себе сміливості твердити, ніби у цій галузі все уже, як то кажуть, на найвищому рівні. Будемо оптимістами і сприйматимемо речі такими, якими вони є насправді. Але... Певен, керівники продовольчого магазину, розташованого на розі київських вулиць Садової та Жовтневої революції, затіяли цю справу з благородною метою і виключно в інтересах покупців. Цієї теплої, сонячної пори вони вирішили дещо підновити візитну картку свого магазину центральний вхід: пофарбувати його олійною фарбою сірого кольору. Зрозуміло, ні проти такого наміру, ні проти вибору кольору автор не збирається заперечувати. А от час для здійснення цього наміру вибрали, м'яко кажучи, не досить вдало запрошені майстри активно махали своїми щітками саме тоді, коли Інтенсивно пульсував потік покупців. А ви що хочете, щоб маляри працювали вночі? НІ в якому разі не збираємося штовхати керівників магазину на порушення трудового законодавства. Тут інше: коли уже взялись малювати двері у незручний для покупців час, то мусили подбати хоч ба про елементарну річ зробити застереження, написавши оте сакраментальне: «Обережно, фарбуємо!» Не написали. Чи варто тепер доводити, що у кількох десятків відвідувачів магазину був зіпсований не лише настрій? Того дня київські міські пункти термінового виведення плям зафіксували різке збільшення клієнтури оновлювалися сірою олійною фарбою центральні входи магазинів не лише на розі згаданих вулиць... Чи обов’язково виквацятя людину фарбою, щоб довести її до, так би мовити, цілком пристойного стресу? Виявляється, не обов'язково. Це можливо, як свідчать факти, й без фарби та малярної щітки. Як ілюстрацію, беру штучний відділ гастроному, що на бульварі Тараса Шевченка між новим пивним баром І салоном молодожонів. У відділі одна продавщиця та підсобний робітник. Між ними точиться дуже жвава розмова. Аж ось до прилавка підходить літня жінка. Коли не в бабусі, то у матері вона продавщиці цілком годиться. Будь ласка, мені лимонаду. Тільки, прошу, в пляшках не з темного скла. Оцю і он ту. Продавщиця навіть не глянула на відвідувачку. Простягла руку і навмання витягла з ящика пляшку. Та мені он ту... Не мотай душу. Не бачиш, що й так вибираю! Зрештою виставила другу пляшку з лимонадом. Але все ж таки не ту, яку просила у неї жінка. Так от про темне скло. Для світлозахисних окулярів. Без будь-якої діоптрії, а зовсім просте. Воно, як стверджує рекламний прилавок магазину Оптика міжобласного управління «Медтех-ніка , що иа Хрещатику, 48, у продажу є. У відвідувача, який завітав до магазину, його, навпаки, немає. І він хоче, щоб «Оптика» взяла у нього чудову пластмасову оправу і вставила в неї своє світлозахисне скло. Прийшло літо, світить яскраве сонце, а він, відвідувач, через необережність одне скельце розбив. Мені,…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"