Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1978 №17 Сторінка 3

Перець 1978 №17 Сторінка 3. ОБІЦЯНКИ-ЦЯЦЯНКИ Обіцяв начальник ПМК: Тут корівники постануть вряд. Там оно споруда для телят; НОП і автоматика у них, Кнопочку натиснув тільки вжих! Транспортер запрацював умить, Вентилятор угорі шумить. Йдуть механізовано корми Влітку, восени, серед зими... Буде вдячний нам колгосп «Дніпро» За сумлінну працю, за добро; Адже зробим для корів комфорт, Ніби санаторій чи курорт. Й запевняю всіх я гаряче. Молоко рікою потече!... Так начальник Логвин говорив (Він себе ще й, кажуть, в груди бив Присягався-обіцяв). І ось Будівництво ферми почалось. Сперш у праці не ловили гав... Тільки згодом І тепер, Хоч строки вже пройшли, Ферми ще немає, не здали. Правда, с вже пара корпусів, Та не можна ставити корів Не обладнано нічого в них... Словом, як-то кажуть, сміх і гріх ПМК ж ні меле, ні кус: Мало на об'єкт людей дає. Бо не завезли потрібних труб, Бо немає дощок І т. д. Тож робота знов стоїть, не йде... А колгоспу хоч кричи «ку-ку»: Збільшили вже план по молоку. Тобто, й на отих дали корів, Котрих ще нема і поготів. Котрі мають ще на фермі б у т Як її збудують, як зведуть... А коли збудується вона Й сам начальник ПМК не зна. Ні, не Логвин вже того нема (Він посаду іншу обійме). Вже Високолян там Без кінця, Як І попередник, обіця; Із словес мереживо снує Й теж себе, між іншим, в груди б'є! Про оте «биття в груди» начальника пересувної механізованої колони №229 В. І. Високоляна знає і його керівництво в тресті «Уманьсільбуд» та у виробничому об'єднанні «Черкассільбуд». Знає І мовчить. Зате криком кричить правління колгоспу «Дніпро» (Звенигородський район на Черкащині). У молочнотоварну ферму, яку мали здати ще торік, укладено майже півтора мільйона карбованців. Залишилося робіт, на триста тисяч карбованців, але кіиця-краю тим роботам не видно й не відомо, коли завершиться будівництво, бо працюють за принципом «як мокре горить». І що цікаво при цьому не перестають розкидатися ура-оптимістичними обіцянками- цяцянками Тільки з гарних обіцянок-слів Ферми ще ніхто не спорудив. Бо відомо: користь з них така, Як з козла (пробачте!) молока. Тож потрібно менше обіцять, І натомість краще працювать. Черкаська область. І в. НЕМИРОВИЧ, Як приємно, бува, стає на душі, коли тривалий час не маєш від рідної людини аніякісінької вісточки і вже з сумом та розчаруванням починаєш думати, що про тебе геть-чисто забули, і раптом одержуєш листа н дізнаєшся: все гаразд, рідна людина пам'ятає, шле свої палкі привітання і, як завжди, продовжує жити й клопотатися твоїми інте- ресами. Такою рідною людиною для працівників відділу капітального будівництва Городнянського райсільгоспуправління Чернігівської області вже давно став товариш Шинович директор республіканського комбінату сінажних башт, розташованого у м. Коростені на Житомирщині. Ще у 1977 році товариш Шинович з ентузіазмом санкціонував угоду, за якою керований ним комбінат мав змонтувати збірні бетонні сінажні башти в колгоспі імені Фрунзе Городнянського району. При цьому в угоді зазна- чалося,…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"