ГУМОР І САТИРА

Перець 1979 №01 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1979 / № 01 / Сторінка № 3

Перець 1979 №01 Сторінка 3. дкритий лист голові колгоспу « « « « вяяяяаяяяяяяяяяявяявяявявяввяя,яяяяяяяяяяяяяяявяяяяяяяяяяяяяяявяяяяяям"""" в,тявв*в*в ,яявв5 Мал. Р. САХАЛТУЄВА ! імені Ждано ва О. О. Завалаю Вельмишановний Олексію Олександровичу! Оце вирішила поскаржитись, а потім згадала: ми ж із Вами зовсім не знайомі. Тож давайте уточнимо: якщо Ви коли-небудь заглянете в корівник, що стоїть майже в центрі Любомирки, недалечко від продмагу, і зайдете в нього крізь ворота, біля яких багнюки найбільше, то впретеся прямісінько в мене. Я стою першою. Особливі прикмети: у мене лівий ріг віднедавна трохи набік стирчить. Я не забіяка, боронь боже, але, знаєте, одного разу так мені допекло, що... Г - 0'14. - Востаннє запитую: здасте очисні споруди чи ні?! Ой, знову спішу поперед батька в пекло. Ми ж іще не домовилися, як я Вас пізнаю. Бо на фермі нашій усякий народ буває, а от Вашого словесного портрета, кого не розпитувала, ніхто з моїх подруг намалювати не зміг. І сама я Вас не бачила, хоч живу в цьому корівнику не перший рік. Отже, якщо раптом завітаєте усе-таки до нас, то підійдіть до мене, поплескайте по боці і скажіть: Це я, Маню. Ти що в Сірка очей позичила? Хіба ж я не корова, хіба ж мені їсти не хочеться? І раптом чую у відповідь: Багато вас таких на нашій шиї сидить. Трутнії Ви чуєте, Олексію Олександровичу, це я трутень! Я, котра дає по 7 кілограмів молока щодня. Розумію, Хто «ви»? Хто-хто нетелі... Та який же я нетель? обурююся. Он же в загорожі моє піврічне дитя вибрикує. Мене так само, як і тебе, тричі на день доять. І ніхто не каже, що користі з мене, як Із цапа молока. Е-с, говорити всяк мастак, Я розумію, що приділити таку увагу окремій корові важко. Але якщо Вас цікавить, що ми про Вас думаємо, себто що в нас на язиці, то мусите прийти. Так от, про мої роги. Стою якось увечері, ремигаю собі спокійненько, коли це мене раптом штурх! Розплющую очі, бачу: моя сусідка хазяйнує у моїх яслах, наче в себе вдома. Кілька бурячків, які я припасла собі на сніданок, мов вітром здуло. Мені, звичайно, не шкода тих коренів, але я, по-перше, від народження не переношу нахабства. По-друге, Ви, Олексію Олександровичу, самі знаєте, як нас годуєте, а молока вимагаєте, тому ми тремтимо над кожною кормовою одиницею. Одне слово, не стерпіла я І кажу: Певно, ми говорили дуже голосно, бо увесь корівник до нас прислухався. Та ти б Маньці в ноги кланялася, а не об’їдала її, накинулися на сусідку мої двадцять чотири подруги по нещастю. * Вона, бачте, усе знає! Чула дзвін, та не знає, де він. Чи відомо тобі, що, оскільки ми рахуємося нетелями, а доїмося, наше молоко видають за ваше і ви таким чином потихеньку илазите в Передовики. Наклеп! стала…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"