Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1979 №19 Сторінка 3

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1979 №19 Сторінка 3 - Телеграфне Агентство Перця. Мал. М. ОГНІВЦЕВА (Харків) елеграфне гентство ВИВЧАЄТЬСЯ НАСТРІЙ СУМСЬКА область. (Кор. ТАП). При Великописарівському автопідприємст-ві створено бюро по вивченню настрою водіїв. Воно організоване з Ініціативи жителів села Ямне, в яке маршрутні автобуси заходять тільки тоді, коли цього забажають водії. А таке бажання виникає, коли у них гарний настрій. Тепер жителів району про настрій водіїв повідомлятимуть заздалегідь і пасажири не будуть годинами чекати на автобусних зупинках. топлюється і самовивантажується на землю за яких-иебудь п'ять десять днів. Водіям залишається тільки спостерігати за цим нескладним процесом і досхочу вдосконалюватися у забиванні «козла». НОВИНИ МЕХАНІЗАЦІЇ Кор. ТАП передає з Кіровограда: Принципово оригінальний спосіб розвантаження бітуму розроблено на складі № 2 будівельно-монтажного управління облспоживспілки. о складу під'їжджає автомашина з бітумом, лівий і задній борти п кузо- ва відкриваються, а машина з допо- Я ще не всю правду-матку врізав керівникові на- шої контори. ещо я приберіг йому на після зборів. могою підставок під колеса нахиляється набік. У ясну погоду, коли сонечко добре припікає, бітум роз- НЕ ПОЯСНИВ м. РОВНО. (Кор. ТАП). Тільки через кілька років, на традиційній зустрічі випускників Ровенського сільськогосподарського технікуму, дирекція міськпобуткомбінату зможе вручити їм 69 альбомів, які було замовлено ще у січні 1979 року. «Своєчасно ми не можемо виготовити ці альбоми, пояснив кореспондентові ТАП директор Ровенського міськпобуткомбінату І. Бадьян, бо ними нас не забезпечує фабрика «Одесафото». Скільки разів ми писали на підприємство, скільки дзвонили як об стінку горохом...». Не пояснив тільки тов. І. Бадьян, чому міськпобуткомбінат приймає такі замовлення, для виконання яких немає матеріалів. Недавно редакційною машиною ми проїздили селом Княжичі Києво-Святошинського району. Дорога була вільна, і наш водій Анатолій, або ж Антоша, як його жартома називають перчани, наспівував пісню «По вулиці Коперника...» І раптом з-за найближчого рогу, коли до нього лишалося якихось двадцять-тридцять метрів, на повному ходу вирвався трактор із причепом і, виляючи у різні боки, пішов нам напереріз. Антоша ас за кермом, і його зненацька не захопиш. У якусь невловиму частку секунди він різко взяв праворуч, а в наступну загальмував. Ну, козел! видихнув він і, відчинивши дверцята, дуже емоційно висловив усе, що думає, червонопикому здоровилу, який зупинився поруч і лупав на нас із кабіни трактора каламутними очима. Оце якби на нашому місці був не дуже досвідчений любитель-жигуліст, сказав Антоша, коли ми поїхали далі, тут і настав би кінець його шоферуванню. Роздавив би трактором отой п’яндига. По ньому ж видно: затарив гранчак самогону, і ще й совісті вистачило за кермо лізти... Страшні люди ці лихачі-трактористи! погодились ми. Про що ж я й кажу! підхопив Антоша. По-перше, правила руху для них не існують. А по-друге, п’ють за кермом. Не всі, звичайно, але таки багато хто... Що ж, як не прикро, особливого перебільшення тут немає. Аналіз шляхових пригод лише одного місяця нинішнього року показав: у дуже значній кількості їх винні саме трактористи. І саме у нетверезому стані. Є. Захаренку із Єнакіївського відділу робітничого постачання тресту «Орджонікідзевугілля» лід час одного з рейсів дорога видалася вузькою, він перетнув бордюрну лінію, виїхав на обочину і збив перехожого. Аж п’ятеро…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"