ГУМОР І САТИРА

Перець 1979 №17 Сторінка 11

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1979 / № 17 / Сторінка № 11

Перець 1979 №17 Сторінка 11 - Гуморески. ДО ПИТАННЯ ПРО долю лося з'ясувати з подальшого тексту, гамак він сам спроектував і вив'язав, а тому ним дуже до- рожить. Товариство, збите з пантелику, почало радитись, як бути далі. Веселий червневий дощ, що зненацька грянув над лісопарком, загнав хлопців до буфету, де нарада тривала. Ви тільки подивіться, з глибоким співчут- От ви, Михайле Андрійовичу, мій давній друг, не вірите в існування долі, сказав з гіркотою в голосі завідуючий магазином залізних товарів Федір Іванович. Людина ви вчена, бувала, навіть пенсії дістались. Ясно все знаєте, але щодо долі, то, по-моєму, того... пробуксовуєте. Бодьо! звернувся він до сусіда, рудого вусатого здорованя, а розкажи-но про отой випадок із старим Гайдуком. Товариство з нагоди суботнього дня лежало на галявині міського лісопарку і поглинало сонячні промені. Бодьо, продавець того ж магазину залізних товарів, розплющив одне око. Кому? спитав він перевтомленим голосом. Що кому? Кому розповідати? Он йому Михайлові Андрійовичу. То скажіть, щоб лягав поруч нині в лісах місячник тиші почався... Але гордовитий пенсіонер знехтував історією старого Гайдука, лишившись висіти у своєму новенькому гамаку в позі піднятого на дибу галерника. На ім'я Гайдука підняв голову сивий Стефко з жеку: Вуйцю, а що зі старим? Та нічого, лежи. Колись по ньому товарний поїзд проїхав. З ним не нудьгуватимеш, це точно, погодився Степан і почав ловити павука, що намагався втягнути йому у вухо збожеволілу муху. Така нахабність комахи говорила про те, що товариство відпочивало не першу годину, злившись із природою всім єством. Так ви, Михайле Андрійовичу, й досі не ві- рите в долю? А що змінилося, щоб я повірив? долинуло з гамака. Хіба що он Бодьо забулькотів. Чим то він? Носом? Можна зрозуміти, чому ви, Федоре Івановичу, плану не виконуєте. Вашому Богда- нові озвучувати б мультфільми, а він, бач, за прилавок поліз... у вічках гамака. Намагаючись звільнити її, він повернувся на бік, правою рукою визволяючи ліву, але центр ваги змістився, гамак крутнувся. Спочатку Михайло Андрійович ледь не впав у траву, але наступної миті вже був скручений сіткою по руках і ногах. Лише галстук знайшов у цьому коконі кватирку і, випорснувши на волю, легко гойдався на привітному вітерці. Михайло Андрійович конвульсивно потріпувався, щось приглушено вигукував, але продовжувати складні розмови явно не міг. Усе це сталося так несподівано, що компанія спочатку навіть не звернула уваги. Бодьо у сонячному сні щось солодко глептав, Степан намагався безкровно розв'язати конфлікт із павуком, а Федір Іванович сидів, притулившись до стовбура, дошукуючи особливо переконливих силогізмів для нелегкої дискусії. І все-таки, Михайле Андрійовичу, почав він, коли я торік забув у трамваї парасольку... Він не закінчив, бо від гамака почулося ревіння пораненого тура. З товариства спало приємне оціпеніння, і воно підняло голови. Всі з неприхованою цікавістю спостерігали за еволюціями Михайла Андрійовича, який, міцно сповитий, розгойдувався і набирав високої амплітуди. Федір Іванович підвівся і пішов до гамака. Що з вами, Михайле Андрійовичу? Сонце нагріло? Той не відповів. Він ще трохи поборсався і затих. Його треба розплутати, підійшов ближче жеківський Степан. Ач, бідолаха, як зсукався. Ці гамаки, я вам скажу... Розкрутити гамак було неможливо, оскільки він увесь був пронизаний руками і ногами Михайла Андрійовича. Вуйко Федір поліз до кишені і витягнув ножа. Але виручити з біди приятеля не зміг: той заборсався з новою силою, гукнувши, що не потерпить знущань. До того ж, як вда тям говорив вуйко Федір, поглядаючи у вікно, дощ…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"