Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1979 №06 Сторінка 3

Журнал Перець 1979 №06 Сторінка 3. Мал. В. ГЛИВЕНКА ДАЛИ ПЕРЦЮ! Голова Томашівської сільради (Ярмолинецький район на Хмельниччині) Дубицька Т. І. проявила себе як велика ентузіастка будівництва. Тіль- ки не громадського, а власного. Причому документів на придбання будматеріалів, а також на їх доставку на свою садибу у неї, звичайно ж, не було. Припускала бицька й інші службові зловживання, та ще й поводилася аморально. Про це до Перця надій- шов лист. Секретар Хмельницького обкому Компартії України тов. Бондар спо- вістив редакцію про нас- лідки перевірки цього листа. Факти підтверди- лись. Дубицьку з посади голови сільради звільне- Заєць: Кінчай, діду Мазай, ти в мене один залишився! но. Окрім того, бюро Яр-молинецького райкому партії виключило П з членів КПРС. (ЗЯлй йймДЬ тар тар тар ч р і др 5 р Коли надворі холодно, приємно поговорити про брикет. Нині це паливо вельми популярне. Найбільшої похвали, зокрема, заслуговує його калорійність. Ті, хто купує брикет, з успіхом опалюють ним свої квартири, ті, хто його продає доставляє замовникам, не без успіху гріють подеколи біля брикету руки. Як це робиться? Ось так... Одержавши талон, житель Звени-городки стрімголов мчить у місцеве відділення «Трансагентства». Поки тупцює в черзі, поки завойовує симпатії незворушливого касира, з плакатів, густо розвішаних на стінах, він дізнається: у «Трансагентстві» уже розпочався «огляд культури та якості обслуговування». Приємна новина сповнює звениго-родця світлих надій. Справді, не минає двох тижнів, а вже до його двору підкочує автомобіль. Заїжджайте, прошу, на подвір'я, відчиняє ворЬта щасливий власник брикету. Так мені буде зручніше... Е, ні, відповідає водій (він же учасник огляду культури та якості). Згідно з накладною, я повинен висипати брикет біля двору. Збентежений замовник нишпорить по кишенях, доплачує за «перевитрати бензину», й лише після цього машина долає останні метри свого маршруту. Ось тут і розвантажуйте, показує рукою замовець. Біля сараю. Е, ні, тягне своєї водій. Спочатку розплатіться. Даруйте, дивується замовник, але ж за все уже заплачено. Не за все, заперечує водій. У ході діалогу виясняється: заплачено за навантаження брикету і за доставку. А ще треба заплатити за розвантаження, закінчує водій. Оскільки для замовника найважливішим є саме процес розвантаження, в суперечку він більше не встряє, а знову нишпорить по кишенях. Одержавши, згідно з таксою, два карбованці і не знайшовши, до чого ще причепитись, водій, нарешті, береться за важіль самоскида. Замовник розуміє: його ошукано, але потішає себе думкою: два кар- Дим-днмок від брикету бованці то дрібниця. Чи варто здіймати тарарам? А от ззенигородці тт. Пахомов, Стрільченко і Демченко вважають, що варто. Бо справа не в грошах, а в людській порядності. Крім того, прості підрахунки показують: за сезон Звенигородське відділення «Трансагентства» завозить споживачам понад 50 тисяч тонн твердого палива. Якщо з кожної ходки взяти додатково по два карбованці, виростає сума, що нею не гріх поцікавитися…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"