Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1979 №03 Сторінка 5

(Гуморески, Усмішки)
Перець 1979 №03 Сторінка 5 - Гуморески, Усмішки. Мал. В. ГОРБАЧОВА ГУМОРЕСКА Зранку я зайшов до шефа. А, Сидорський! Добрий день! Листа иа підпис, Іване Яковичу. Давай, подивимось... Ну, що ти, Сидорський! Хто так пише?! Лист зовсім не вмотивований, не має ло- гічної підготовки, яка б поступово, плавно підводила до головного. І висновку не зробив. Хіба це лист? Вискочив: дайте не минайте і сховавсь. Ану поклич завідуючого відділом Клопочинського! У дверях з'явився Клопочинський: Ви мене кликали, Іване Якови- чу? Завідуючого я вважаю загадкою природи. Він, безперечно, володіє якимись телепатичними здібностями. Варто шефу про нього подумати, як Клопочинський зразу ж з'являється перед ним із словами: «Ви мене кликали?...». Але ця здатність не все- охоплююча. Скільки я не звертався подумки до свого завідуючого, перед! мною він не з'являвся... Клопочинський якось розповідав, що прокидається вночі від внутріш- ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ ГУМОРЕСКА До кабінету керуючого, як той буревій, увірвався заступник Скляр. І з дверей заволав: Це правда, Адаме Вікентійови-чу?! Що саме? як завжди, незворушно поцікавився керуючий. Що з нового року наш трест розформовують, тобто ліквідують? Адам Вікентійович стенув плечима*. Уперше чую. Звідкіля ви це взяли? Щойно до мене заходив Ляго-тинський. Питав, чи я вже про це знаю. Викликали Ляготинського. Той повідав: Мені про це конфіденційно розповів Лобань. Який ще Лобань? Це той інженер з відділу доробки недоробок, нагадав заступник. Викликали Лобаня. ніяково нього голосу, який дивним чином нагадує голос шефа і кличе: «А де це Клопочинський?». Кілька разів, реа- В інших діти у 26 років вже директорами заводів працюють, а ти й досі байдики б’єш! Як ти зі мною розмовляєш? Не забувай, що ти мені в батьки годишся! гуючи на внутрішній поклик, заві- щось мимрив, але під тиском начальства признався: йому під великим секретом розповів архіваріус Нетлінний. Той вказав на старшу друкарку Хризантемову. Остання із сльозами на очах призналася, що почула цю сенсаційну новину від своєї подруги молодшого бухгалтера Жайворонської. дуючий з'являвся на очі шефа в йо го квартирі, але викликав невдово- Нитка обірвалася на вахтерові Са- фінчуку. Він єдиний не міг конкрет- лення: Мало що я думаю, сказав Іван Якович. Будьте ласкаві турбувати мене тільки в робочий час. ... А, Клопочинський? Заходь! Ось Сидорський листа приніс. Але чогось у ньому не вистачає. Зовсім нічого немає про давні дружні стосунки, які об'єднують наші колективи... про шефські зв'язки ні сло- ва, обережно додав Клопочин- ський, зазираючи в листа. Треба було б згадати і наші успіхи в цьому кварталі, сказав Іван Якович. І плани на майбутнє, обережно додав Клопочинський. Добре. Займіться з Сид Орським листом. Після обіду покажете. Увечері ми трохи затрималися. Узгоджували з шефом остаточну ре- дакцію листа, де було сказано: «...З огляду на давні товариські стосунки, які склалися між нашими колективами, на взаємодопомогу, що зблизила нас у минулому, ми сподіваємось, що в цьому році наші зв’язки стануть ще міцнішими. Успішно виконавши завдання першого кварталу (план виробництва на 101,1, план реалізації на 100,0 процента), наш колектив, усвідомлюючи важливість свого внеску в справу науково-технічної революції, з іще більшим завзяттям працюватиме над виконанням планів другого кварталу...» і так далі. В кінці, на третій сторінці, ми виклали своє прохання надіслати нам 10 (десять) коробок канцелярських скріпок... О! Тепер схоже на лист! резюмував Іван Якович. Грунтовно,…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"