Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1979 №03 Сторінка 3

Журнал Перець 1979 №03 Сторінка 3. Мал. В. ШИРЯЄВА се почалося з чарки. І тільки тоді, коли я почав регулярно пити, дійшов висновку, що люди не народжуються пияками, а стають ними. їх часто до цього обставини примушують. У мене теж були такі обставини моя робота. Більшу частину свого свідомого життя я, можна сказати, їжджу. А якщо їздиш, то десь і харчуєшся. Наживаєш гастрити, коліти, холецистити, а остан- нім часом у мене руки почали тремтіти. Я * до лікарів рятівників наших. Алкоголізм, - кажуть. Перша стадія. До цирозу печінки ще далеко, але час уже переходити на травку і мінеральні води. Як же я перейду на травку, кажу, коли я весь час у відрядженнях?! А вас що, у відрядженнях, примушують випивати?! цікавиться лікар. Та ні, відповідаю. Не примушують. Сам п’ю. Сам і замовляю. Харчуюсь останнім часом у ресторанах. В їдальнях гастрит нажив. А в ресторанах ніби й краще готують, але обслуговування знаєте яке? Приходите, сідаєте, підбігає офіціантка. «Слухаю вас». Щось на перше, на друге і чай, замовляю. І все? якось здивовано округлює підмальовані очі і так дивиться на тебе, що ти негайно перевіряєш, чи всі гудзики на місці. Ну, ще салат, ніяковієте ви. Пляшку мінеральної. Присадибних ділянок не маємо, кидає на ходу офіціантка, салатів не вирощуємо, і через плече, ніби між іншим, додає: Мінеральних джерел теж не виявили... Минає двадцять хвилин, півгодини, година. Товариші, що пізніше прийшли, уже по другій пляшці розпивають, а ви ще й першого не їли. А ви сто грамів замовте, посміхається до вас сусіда по столику. Гукніть лишень її. Г укаєте. Що тобі? Сто грамів, кажу. Одразу б так, а то тільки голову морочиш. Салат давати? авай, відповідаєте, і теж переходите на панібратський тон. Де вперше зі мною таке трапилося, уже й забув. Пам'ятаю лише, що з того часу я постійно згадую пораду незнайомця. Якось з Одеси від’їжджав. Поспішав. До поїзда півгодини залишилось. Зайшов у привокзальний ресторан, сів, а офіціантки снують повз мене, як моторки мимо буйка, й ніби не помічають. н Офіціантко, сто грамів І…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"