ГУМОР І САТИРА

Перець 1979 №12 Сторінка 11

/ Перець /Журнал перець / Рік 1979 / № 12 / Сторінка № 11

Перець 1979 №12 Сторінка 11. ЯК НЕОНІЛА КРЮКОВА ДОКОНАЛА БАБУ ПАРАСКУ (Майже за І. Нечуєм-Левицьким) Ой, люди добрі! Що мені на світі божому робити? зати!.. Але ніхто мені посна баба Палажка її обминаю, обходжу зачепить! Якби я під мене, капосна, і ться, не знала, не відала я, людоньки добрі, що таке справжня біда, що таке справжнє лихо й позорисько... Палажка Солов'їха що ав же господь сусідів нічого ка-так не допік, як та ка-Солов’їха!.. Так уже ж десятою вулицею: отже землею лежала, вона б знайшла... Але, виявляє* там ну, по кутку щось про мене рознесе, ну, по селу розтеліпає*розпатякає. Але ж не на весь район, не на цілу область, не на всю Україну... А через Нілку тепер мене знають і в Кіровограді, і в Полтаві, і в Дніпропетровську, і в Києві, і ще бог знає й де... Через яку Нілку, питаєте? Через оту, з Полівки, із сусіднього села, що в артистки вибилася. Я ж її ще отакусінькою знала, у війну вона народилася циганча мале, в пилюці на вулиці купалося, а потім до школи бігало... І матір її, Федору, знаю: гарна молодиця, в колгоспі трудилася, співала гарно, зараз на пенсії. Хай би й дочка її співала та грала: вивчилася в тому культ- освітньому училищі на баяні рипіти, настано- вили її директором районного Будинку куль- тури в торуй! 1 волинському ну й рипи собі, дирек-ак ні, закортіло далі вчитися гай- нула в театральний інститут аж до Києва. А зараз, бачте, вона не просто Нілка, а Нео- ніла Крюкова артистка Київської держав- ної філармонії!.. їздить скрізь, виступає. Подейкують, ніби в Москві вже була, у Білорусії, іще десь... Ну й хай би собі їздила-висту-пала, хай би читала всякі оповідочки та віршики... Що, що, питаєте, яких письменників читає? Та хіба всіх запам'ятаєш казали, душ із тридцять набереться: і українських, і російських, і білоруських, і казахських, і грузинських. За інших ручатися не стану, а з українських сама, на власні вуха чула по радіо: і Олеся Гончара вона читала, і Григорія Тютюнника, і Бориса Олійника, і Дмитра Павличка та Івана Драча. І тих, що смішно пишуть: Степана Олійника, Федора Маківчу-ка, Павла Глазового... І ви знаєте, нічого гріха таїти, ловко розказує-читає. Я й сльозу пускала, коли слухала, і сміялася аж до кольок у животі навіть про Палажку Солов'їху і про дяка з дячихою на той час забулася... А тепер, люди добрі, не плачу й не сміюся, тільки охкаю з досади. Бо добралася вона й до мене, ота Крюкова. «Не можна бабі Парасці…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"