Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1979 №12 Сторінка 7

(Словничок жартівничок)
Перець 1979 №12 Сторінка 7 - Словничок жартівничок. ної служби А. Є. Никитський, безпосередній підлеглий О. П. Алексеєнка (це теж, мабуть, просто нещасливий збіг). Та й сказав тоді Никитський Приходькові: «Пора вже, Іване Петровичу виходити на заслужений, бо на роботі у вас тес...» «Оце до квітня попрацюю, а там і піду», пояснив ветеран. «Ні, до квітня не можемо чекати, всю роботу провалимо», розтлумачив локомотивний керівник. 1 ще кілька разів викликав. Аж поки показав проект наказу: запроектували Приходьку стягнення. Товариші порадили: чи воно тобі треба, Іване, догану під кінець служби схопити?! Подавай краще на пенсію!» Послухав старий заслужений залізничник дружньої поради. Подав заяву. Але дуже це на нього подіяло. Дала себе знати давня хвороба. І заліг у ліжко. Усе сталося через невелике розходження думках. Антоніда досі переконана), що вона, керуючи санаторієм-профілакторієм, проявила себе якнайкраще. Тобто краще вже нікуди. А комісія, котра перевіряла роботу профілакторію Львівського локомотиворемонтного заводу, дійшла дещо інших висновків. Комісія запевняє: головний лікар профілакторію А. В. Алексеєнко, одержуючи ще й півставки лікаря-ординатора (чим, до речі, всі лікарські посади закладу й вичерпано), рідко проводила огляди хворих, неохайно оформляла історії хвороб, недбало займалася відбором робітників, які потребують оздоровлення, добряче підзапустила облік і т. п. Це щодо її адміністративно-лікарської діяльності. А ще була й інша. У 1977 році вона взяла відпустку, а виїхала на тиждень раніше (рахуючись той тиждень на роботі). Наступного року повторила такий же номер, оформивши до того ж пільгову путівку в пансіонат начебто на одну із своїх санітарок. І не лише так, було з'ясовано, використовувала санітарок головний лікар. Одну запрошувала до себе на генеральне прибирання квартири, іншій пропонувала сходити в робочий час на базар купити щось для керівниці або посилала заплатити за квартиру... Взагалі так і має бути між добрими колегами. І я особисто в цьому ніякого гріха не бачу, якщо... Якщо, наприклад, Антоніда лівна якимось іншим разом поїхала б та брала квартиру в санітарки або купила б їй щось на базарі. Але оскільки такого «іншого разу» ніколи не бувало, то це вже скидається на використання свого службового становища... Зваживши на все те, президія дорожчого комітету профспілки Львівської залізниці дійшла висновку, що Антоніда Василівна цілковито заслужила зняття з роботи. Але, враховуючи, що вона встигла (вже під час роботи комісії!) подати заяву про звільнення, задовольнила її прохання. (Не будемо ще раз наголошувати на тому, що подібний еківок не є проявом залізної принциповості з боку президії, бо про сумні наслідки такого лібералізму вже багато писано). А тим часом звільнена за власним бажанням А. В. Алексеєнко перейшла працювати лікарем у дорожчу клінічну лікарню. На цьому можна було б і поставити крапку. Однак згадане на початку фейлетону розходження в оцінці діяльності Антоніди Василівни не давало їй спокою. А тут, як на те, завітав до Львова високий залізничний керівник, давній знайомий сім'ї Алексеєнків. ди волею) не працює в профілакторії, він у розмові з керівниками заводу побіжно разд. ну!». Кинув отак собі та й поїхав, й забув про ту свою репліку, не сидять на місці. Коли чутка дійшла до працівників профілакторію, там почалася паніка: «Навіщо повертати?! Нехай уже працює собі на здоров'ячко там, де працює!» І бабахнули в паніці колективного листа до облпрофради: просимо, мовляв, не повертати! Листові, оскільки він до характеристики колишньої керівниці нічого нового не додавав, ніякого ходу не дали. Просто запросили авторів та заспокоїли: ніхто повертати Антоніду Василівну у профілакторій не збирається. 1 на цьому можна було б поставити другу крапку. ЛЛЄ... Як нам уже відомо, витік інформації інколи трапляється і з чоловічого середовища. Чого ж дивуватися тому, що подібний…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"