ГУМОР І САТИРА

Перець 1979 №22 Сторінка 7

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1979 / № 22 / Сторінка № 7

Перець 1979 №22 Сторінка 7 - Гуморески. Не люблю, як придурюються! Є чим похвалитися бі кайф, і людям шпилька. Сам я по авточасті. Це така кібернетика, що без неї, без авточасті, далеко не заїдеш. Роблю у столиці, а живу в Дачному півгодини на електричці. І нащо та столиця, де кожен прищ викаблучується, фурункула з себе строїть. Плюнеш і не в того влучиш. Лишні нерви. А в Дачному мене звуть Граф. Дім відгрохав на два поверхи. Внизу я. Нагорі мать. Мать, правда, стогне: взяв би, каже, сину, якусь негорду заміж, бо фрукта гниє і в телевізор ніколи глянути. Бери, кажу, мать на грядки транзистор і закаляй характер, бо якраз візьму горду, з ногами і бюстом, і щоб по-австралійському шпре-хала. Аякже! Сам я в «Ладі», а на мені джинси «Лев і Страус». Двісті монет кинув. Зате нашу вщипнути чи до інтуристочок підвалитися всігда, пожалуста. Бо фірма. На мені все япон-ське-техаське, а галстук взагалі з невідомого острова. Давлю клас свого і даром не треба, хіба щось попоїсти. Да! Якраз прислали до нас у Дачний училку молоду, щоб по-англійському шкетів мучила. Страшная красота! Я один журнальчик роздобув не наш, «Плебей» називається, то їхні місісіпочки проти училки нашої, як кози. Хлопці біля неї закрутилися, як мошва при торшері. А я одразу школі пообіцяв скелета подарувати. Висушеного. І всі ласі від училки одразу відпали. Да! А тут сусідка моя, передова дачна жен-щина Мотря Карпівна, дочку-студентку заміж видавала за сироту-доцента. У саду ставлю стіл на сто чоловік, поділилася зі мною Мотря Карпівна, і окремий навіс для оркестру з ресторану. Кайф! кажу. Моя «Лада» до ваших по- джинсами чи перснем хвались. І то ГУМОРЕСКА Причешемось, відповідає. Аз квіта- січки вистачить... привіт підсвинку, каже. Прибу- було розкішне. Все як положено: мо-блідий, молода як вода, діди в гал- Прийми мерсі! каже Мотря Карпівна. Приходь з училкою, може, швидше П окрутиш. Мерсі обратно! кажу. Все буде тіп-топ, свого не випустимо. секретна просьба, продовжує Мотря Карпівна. Дістань вишибалу. Кого? дивуюся. Вишибалу! Щоб у кінці столу тихенько сидів, а як хтось перебере, то вишибав того з двору. Я в кіно бачила такого дилду в сомбрері... На чорта той вишибала? Для гонору! У моєї куми гуляли свайбу всього три дні і то з п’яних очей жениха через паркан перекинули. Ледь у кропиві не спікся. Може, Петра, візьмемо, грузчика з гастро- Обійдемось! Букетів стільки, що підсвинку на місяць Тоді Ду! Весілля лодий -- стуках, хлопці в бородах, молодші п’ють, старші закусують. А я сиджу з училкою на почесному місці і компліменти їй нашіптую. Кайф! Вишибала з явився, як гостей на першу пісню потягло. Я його спочатку не впізнав, а впізнав отетерів. Костюмчик люкс з небаченого краму, і сидів на ньому, як влитий, ніби чмур у тому кайфі і вродився. Волосся зализане на про-бор, на лацкані лауреатський знак, а на жилеті золотий брелок теліпається. Я, вуличний граф, виявився опудалом проти нього. А вишибала цілує ручки нареченій, розкланюється, як балерун, і пре на стіл коробку-сувенір, сервіз на дванадцять персон. Уже не знаю, наш чи звідти, але Мотря Карпівна на радощах ледь з крісла не випала. А той перевертень уже штовхає тост голосом Левітана: Увага! Говорить Дачний! Сьогодні тут в ім я продовження роду людського, а також для заохочення лікеро-горілчаної індустрії відбувся запуск на орбіту подружнього життя студентки Насті і доцента Кості. Стан нормальний. Температура наближається до сорока градусів. Ура! Тут і наші ревнули. Зірки з неба посипалися. Мотря Карпівна стисла вишибалу в залізних обіймах і вдарилася в сльози, наречена заплескала в долоні, а жених-сирота вперше подав голос: Ми щасливі, кувікнув, що нас напучує у невідому путь знаменитий сталевар,…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"