ГУМОР І САТИРА

Перець 1979 №15 Сторінка 5

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1979 / № 15 / Сторінка № 5

Перець 1979 №15 Сторінка 5 - Гуморески. Несу дошку. ГУМОРЕСКА відполіровану. истругану, З таких меблі робимо на заводі. На прохідній зупиняє вахтер: Куди? «Як «куди»? Сидір Никодимович ве- От і гараж готовий. Якраз вчасно, бо й черга на «Жигулі» підійшла. От тільки б пофарбувати. Та за цим діло не стане. в нас у цеху голуба фарба. Нітро. Вмить ліли їм на веранді щось там залатати. Махнув рукою. Іншим разом знову несу. Куди? Та туди ж. Моє діло столярське. Сказали несу. Сидір Никодимович просив східці полагодити. Ну, катай... Накатав таким робом літню кухню. Лялечка. Інтер'єр, як у сучасному ресторані: посередині стіл старовинний, попід стінами лави. Чіпляй на стіни підсвічники та ще чеканку перший сорт буде, люкс... висихає. Несу. Куди?!. наскочив за прохідною на директора Сидора Никодимовича. Я теє... Ану вертай назаді Куди тільки вахтер дивиться. Вахтер! Пиши доповідну товариському суду на оцього хапугу... Судили. Громадою. Пробирали мораллю, соромили. Називали чиряком на здоровому тілі колективу. Вирішили: провести перевірку у мене вдома на предмет виявлення крадених матеріалів. Біля вахтера зупиняюся, по-змовницько-му підморгую, прикуривши від його запальнички: Прийшла комісія у складі трьох. Обдивились. Позаглядали в літню кухню, в гараж, в особняк... Нічого не виявили. - Чули? Наш Сидір Никодимович « гу» одержує. Гаражика ото велів звести. Треба, треба, поплескує мене по плечу вахтер. Никодимович у нас чуйна людина. Такому варто. Ну, Миколо, твоє щастя, що факти не підтвердилися, промовили вони і з тим пішли. Іван ТОКАРЧУК. Мал. В. ЧМИРЬОВА Ти гадаєш, що цих харчів нам вистачить на два вихідні? м. Камінь-Каширський на Волині. Якби мене, до поїздки в Готвальдівський район на Харківщині, хтось запитав: яке відношення має породистий дог до кіловат-години, я хіба що знизав би плечима. Бо ж так само можна запитати, що спільного, скажімо, між дитячими повзунками і плаз-мотроном, жуком-короїдом і бакалавром... Близьке знайомство з районом показало, що він не просто електрифікований, а вкрай електроперенасичений. Особливо, якщо мати на увазі електрокористувача-приватника. Так от, цей самий приватник електрифікує все підряд. Мешканець села ГанІївки Циганенко Микола Васильович, не спитавши у держави дозволу, накидає на електролінію дроти, які ведуть до власної циркулярки і механічної бурякорізки. Агроном радгоспу «Лиманський» Микола Іванович Панченко напихає кіловатами «козла» (саморобну плитку) і вельми з цього задоволений. У масовому порядку, а головне самовільно, електрифікують у цьому радгоспі приватні сарайчики, туалети, курники і т. д. Причому далеко не завжди пам'ятаючи, що за електроенергію слід платити. І саме стільки, скільки покаже електролічильник. А що міг показати електролічильник громадянина Лисака Михайла Андрійовича, коли тому лічильнику Михайло Андрійович «заткнув пельку»?! Цивілізований курник сам по собі, вольти й ампери самі по собі. Ті, в кого перед державою совість чиста, звичайно ж, і не здогадуються про існування в системі енергозбуту такого документа, як «Акт № ...». Щоправда, в цьому документі замість слів «крадіжка», «злодійство» вжито інші «безоблікове користування», «користування без обліку». Але ж суть від цього не змінюється. Так от, будучи в Готвальдівській дільниці Мереф’янського міжрайонного відділення «Енергозбут», мав я нагоду познайомитися із силою-силенною таких актів. Читав ті акти і уявляв, як, наче змовившись…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"